Розділ 24. В ім'я любові

Тімоті схвильовано дивився на Гоклі Спайса, котрий притулився чолом до прохолодної стіни в дільниці. Він навіть боявся уявити, що могло статися і що міг сказати Рамон такого, від чого плечі старого друга здригалися в німих риданнях.

— Гоклі, що? — Тімоті перевів подих і торкнувся його за плече.

— Тім, Рамон зізнався, що отримував від Де Ла Вега буряки і здогадувався, що вони з наших плантацій. Збував її у Колорадо-Спрінгс та навіть у Денвері. Проте це ще не все. Він зізнався, що Де Ла Вега домагався Марію і… — Спайс схопився за горло, немов у приступі ядухи, — убив Наомі. Мою крихту Наомі. Убив!

Мов потужний розряд струму пройшовся по тілу Тімоті. Він зблід як крейда й похитнувся:

— Мені треба додому. Тай казав, що якось Грейс здалося, що на плантацію проник хтось. Це сталося, коли Купер потрапив до лікарні. Ми не повірили їй. А що коли то був Де Ла Вега? Бог мій, Гоклі.

— Все може бути, — за спиною Тімоті з'явився шериф Картер. — Завдяки Рамону ми дізналися про місце народження Де Ла Вега і це аж ніяк не Арвада. Він втік з Мехіко після того, як дванадцять років тому зґвалтував там дівчину. Вийшов з в'язниці за зразкову поведінку і тоді оселився в Арваді. Господи, ми навіть не ставили його під підозру.

— Знайди цю тварюку, Камероне. Знайди! У нас трьох є молоденькі доньки, хто знає, може одна з них стане його наступною жертвою. Не допусти такого, — зі сльозами на очах звернувся Спайс до шерифа.

— Його провину у вбивстві Наомі нам ще доведеться довести, — відповів шериф Картер, — але він отримає по заслугах. В будь-якому випадку.

Тай здивовано дивився на Купера, поки той вмикав свій ноутбук.

— У мене є два диски, які маю повернути Черіл. Вона завтра зранку поїде з Форт-Коллінза, якщо я їх віддам. Я погодився. Мені треба, аби ти мене відвіз на автовокзал.

Тай кивнув.

— На одному з дисків я. Мені соромно до неподобства, але що є, то є, — продовжив Купер. — А ось на другому… Краще дивися сам.

Купер повернув ноутбук, вимикаючи звук. Тай помітив парочку, що злилася в непристойній позі і спочатку нічого не зрозумів. Нерозумів, поки партнер Черіл не повернув обличчя до камери. З екрану на Тая дивився Тімоті Епплгейт.

Тай відкинув ноутбук на ліжко і різко підвівся:

— Він зраджував мамі? Чорт забирай, Куп?

— У тебе ще гарна реакція. Мене рвало під парканом цієї шльондри, — відповів Купер.

— Що нам тепер робити? — спитав пригнічено Тай. — Сказати мамі правду? Зруйнувати сім'ю?

— Тепер тобі є чим крити козирі Тіма, якщо дійде до цього, — відрізав Купер. — Або він не перешкоджатиме твоїм відносинам з Грейс, або ми здамо його мамі. От і все.

Купер сів за ноутбук і швидко скопіював вміст диска в папку на моніторі.

— Шантажувати батька? Ні, Куп, я не буду. Я розповім йому правду про нас з Грейс і будь що буде далі. Ми протримаємося до її повного повноліття і тоді вже ніхто перешкоджати нам не зможе, — відповів Тай, виходячи з кімнати брата.

— Ти не будеш, а я буду, — незворушно відповів Купер у тишу.

Грейс залишила коней у стійлі і повільно попрямувала до вхідних дверей, принагідно дивлячись, чи закрила хвіртки в загони тварин. Затримавшись поряд з лошам Марсі, Грейс погладила її по доглянутій гриві і всміхнулася.

— Привіт! — Тай підійшов до неї й лагідно усміхнувся. — Цілий день хотів поговорити з тобою, але не було можливості.

— Знаю. Тато все розповів нам з Ліз про Де Ла Вега, — відповіла, відходячи від коня.

Тай притис її до себе і ніжно поцілував:

— Я сумував. Цілий день уявлялися ці вуста.

— Справді? — Грейс обвила руками його шию і, підвівшись навшпиньки, поцілувала у відповідь більш вимогливо.

— Мені подобається твій ритм. Де навчилася? — Тай зарився обличчям у її пахуче травою і сонцем волосся й поцілував шию, ніжно прикусивши шкіру.

— У мене фантастичний учитель. Просто Бог, — хихикнула Грейс.

— Так? Втішений і збентежений. Тобі сподобалася наша ніч? — серйозніше шепнув їй на вушко, проводячи долонею по хребту.

Від дотику його руки до її шкіри, прихованої лиш тонкою напівпрозорою сорочкою, по тілу Грейс пройшлася солодка хвиля.

— Я хотіла б її повторити, — сміливо дивлячись йому у вічі, відповіла вона.

На обличчі Тая з'явилася чарівна усмішка:

— Я теж!

Грейс залилася рум’янцем від ледь вловимого збудження у його голосі.

— Грейс! Я не можу так, не можу брехати Тімоті, — серйозно відповів Тай, дещо відхиляючись від неї. — Це більш аніж неправильно. По суті ми нічого поганого не зробили, не винні в тому, що покохали одне одного, але я винен у тому, що не говорю правди Тіму і в тому, що спокусив тебе.

— Я хотіла тебе і ніхто не змусить мене сказати щось інше, — впевнено промовила Грейс, — але ти маєш рацію. Брехня батькові то дуже важко, я теж не можу дивитися йому в очі спокійно.

— Після того, як закінчиться історія з Де Ла Вега, я йому все розповім, але не відступлю, моя маленька. Можливо мені доведеться поїхати з ранчо до твого повного повноліття, до того моменту, коли ти сама зможеш вирішувати свою долю. Тоді ми знову будемо разом. Сподіваюся, вже назавжди.

— Я люблю тебе, Тай, і заради тебе піду на все: смиренність, очікування, навіть у Солт-Лейк-Сіті повернутися готова, якщо знадобиться, — запевнила Грейс.

Тай сумно всміхнувся і, обійнявши її, лагідно поцілував у чоло:

— Куп все знає, але ти не бійся. Я вірю йому так само, як і собі. Він довів, що йому не байдужа наша доля.

— Якщо ти йому віриш, то й я вірю, — кивнула Грейс.

— Ходімо. Нас можуть шукати, — Тай ще раз поцілував її та відпустив.

Вони вийшли зі стайні і Тай попрямував до головного будинку, а Грейс привітно змахнула рукою Хуану, що спускався по сходах головного будинку.

Хуан підійшов до неї і з усмішкою відважив легкий уклін. Вона лагідно торкнулася його руки.