Розділ 22. В мерехтінні тисяч зірок

Тай з тугою дивився на натовп, що гучно веселився на площі. Відчував, що святковий ажіотаж та веселощі його навіть не торкнулися. Він очима шукав Грейс кожну секунду і подумки проклинав себе за те. Після розмови з нею, там на річці, був впевнений, що стане легше, але виявилося, що стало ще гірше. Тай почувався чудовиськом, котре ранило найсвітлішу істоту на землі. Думав так до того моменту, поки не побачив Грейс, усміхнену Хуану. Його друзі нещадно зраджували його все життя. Скотт поставив секс з Марією вище за дружбу. Хуан спокушав Грейс. Таю чомусь здавалося, що йому це вдасться, завжди ж вдавалося кружляти голови недосвідченим дівчаткам. Тай тільки не розумів, як могла вестися на це та, котра так завзято твердила про те, що її почуття до нього непохитні, як Скеля Рашмор.

Тай підвівся з лавочки і минаючи натовп пар, що кружляли в танцеві, підійшов до Тімоті з Елізабет:

— Я поїду додому.

— Серйозно? Так рано? — здивувалася Елізабет.

— Я втомився, — Тай слабо всміхнувся. — Добре повеселитися вам. Мамо, виглядаєш ну просто приголомшливо.

Тай подався на парковку, де залишив позашляховик. Його плеча торкнулася тепла долоня і він повільно обернувся, впізнаючи її за ніжним ароматом білих троянд парфуму.

— Ти йдеш? Їдеш додому? — груди Грейс піднімалися і опускалися від збитого дихання.

Мабуть вона ледве наздогнала його.

— Так. Я їду додому, — спробував додати голосу байдужості Тай.

— Через мене, — погляд чистих бурштинових очей випромінював почуття провини та глибокий жаль. Тай і не сумнівався в її щирості. — Вибач, що зіпсувала тобі свято та зіпсувала життя.

Серце Тая в ту мить розривалося від болю та туги. Він легко торкнувся її руки і, вичавивши з себе фальшиву усмішку, відповів:

— Ти не винна, то я сам.

Грейс опустила біляву голівку і тихо зітхнула:

— Якби я не з'явилася на ранчо, ти жив би спокійним та щасливим життям.

Тай раптом потягнув Грейс до себе і прошепотів:

— Красива пісня. Потанцюєш зі своїм старшим братом?

У Грейс перехопило подих і вона лише кивнула, відчуваючи, як тремтить усім тілом.

Тай обережно притиснув її до себе, гублячись серед пар. Ніжно торкнувся однією рукою її талії, а другою стиснув маленьку долоньку. Тієї миті вони не чули мелодії, повільно рухаючись у такт лиш серцям, що стукали в унісон. Тай ледве торкався вустами її волосся, вдихаючи такий рідний до болю аромат, відчуваючи, як світ навколо втрачає свої обриси, перетворюючись на тьмяну розмиту пляму. Та й для Грейс той момент став напівсном, мрією, що незрозуміло за які заслуги раптом повільно втілювалася в реальність. Вона схилила голову, ховаючи обличчя на його плечі, і усвідомила, що перестала дихати. Вихопивши ротом повітря, відчула в горлі терпкий пряний аромат його парфумів і зрозуміла, що він уже ніколи не покине її: житиме всередині та на кінчику язика.

— Ну чому я так люблю тебе? — намагаючись придушити сльози, що навертаються, прошепотіла, міцніше притискаючись до твердого, наче мармур, тіла. — Тай, мені страшно від цього.

Всі захисні бар'єри, що утримували почуття Тая під забороною, впали в одну мить, немов картковий будиночок, оголюючи емоції та переживання.

— Скажи батькові, що тобі стало погано, що поїдеш зі мною додому, — Грейс не впізнала його голос: хрипкий, схвильований, нервовий і переповнений пристрастю.

— Скажи, інакше я тебе поцілую прямо тут. Я збожеволів настільки, що тепер плювати на весь світ, — Тай прикрив очі, цілуючи її маківку, повільно опускаючись до скроні.

Захоплення навпіл з диким острахом переповнили серце Грейс. Вона не могла зв'язати слова і тільки кивнула.

— Я чекатиму тебе на стоянці, — видихнув їй на вушко і шкіра Грейс вкрилася дрібними мурашками.

— Добре. Я… Я швидко, — Грейс на ватяних ногах пробралася до батька, котрий стояв з подружжям Спайсів та Елізабет.

Зображувати щось навіть не довелося. Грейс тремтіла немов у лихоманці, чоло вкрилося потом, обличчя стало блідим, мов крейда, навіть у світлі тьмяних гірлянд і паперових ліхтариків, а голос не слухався.

Стурбований Тімоті запропонував зводити її до містера Франкліна, місцевого лікаря, але Грейс відмовилася, пославшись на втому і зайве хвилювання. Тімоті зателефонував Таю і, дізнавшись, де той, доручив відвезти Грейс додому. Коротка згода не насторожила і не здивувала Тімоті. Побажавши дітям доброго шляху, він повернувся на площу та пообіцяв, що зателефонує протягом години й поцікавиться її станом. Грейс слабко кивнула, а за кілька хвилин автомобіль Тая рушив з парковки.

Грейс дивилася прямо перед собою, нічого не бачачи і не чуючи. Все навколо пливло, наче вона перепила батьківського джину. Руки, складені на колінах, нервово підстрибували, а на щоках з'явився гарячковий рум'янець.

Тай подивився на неї, відірвавшись від дороги, і простягнувши свою руку, накрив нею її тремтячі кулачки. Грейс опустила руку, щоб було зручніше тримати її долоню, продовжуючи дивитися вперед. В абсолютному мовчанні вони в'їхали у відкриті ворота ранчо і Тай заглушив двигун, коли опинилися в гаражі. Грейс вийшла з автомобілю, не знаючи, що робити далі, куди йти і що казати йому. Її все ще трусило. Тай замкнув гараж і вони вийшли у внутрішній двір, де стояло чисте, освіжаюче нічне повітря.

Грейс заплуталася у довгій сукні і Тай підхопив її, притискаючи до себе. Грейс вперше за час, що минув з їхнього танцю, зазирнула в його очі. Вони були яскравими, блискучими, надзвичайно красивими, в них відбивався місяць.

— Вже боїшся мене? — прошепотів Тай.

— Трішечки, — чесно зізналася Грейс, нервово проковтнувши.

На його красиво окреслених вустах майнула тінь усмішки і згасла:

— Я сам себе зараз боюсь: своїх емоцій, своїх слів, своїх дій.

Вони пройшли до затишного місця серед високих дубів, ближче до великого кам'яного паркану і подалі від будинку. Вдень там, ховаючись від спеки, Грейс любила читати і навіть залишила розстеленим товстий вовняний плед. Тай присів на нього і вона миттєво наслідувала його приклад.