Розділ 18. Відкриті питання

Дні на ранчо ставали для Грейс нестерпними. Туга за Таєм затьмарювала дивовижну красу плантації та гірських лісів, притупляла всі почуття до оточуючих. Грейс ставала все більш дратівливою та похмурою, майже не слухала вказівки Стефані і практично нічого не робила правильно. Стефані сердилась, але намагалася все залагодити завдяки своїй м'якості та толерантності. А одного прекрасного дня чаша терпіння Грейс просто луснула, виплескуючи на світ Божий усі емоції та почуття.

Грейс мляво збирала на величезній, ідеально доглянутій турботливими руками Елізабет, грядці зелень для гаспачо, що готувався на кухні. Стефані вирішила порадувати робітників фірмовим холодним іспанським супом. Для спеки, котра стояла на вулиці, він був якраз доречний. Грейс поклала в невеликий лозяний кошик кінзу та базилік і, піднявши його з бордюру, яким було обгороджено грядку, пішла у бік головного будинку. Побачивши у внутрішньому дворі пошарпаний пікап Марії, Грейс здивовано відшукала очима його господиню. Марія стояла поряд зі Скоттом і впевнено щось йому говорила.

Грейс майже кинула кошик на сходах і поспішила до парочки.

— Що тут відбувається? — сердито блиснувши очима, поцікавилася.

Марія поблажливо повела бровою і всміхнулася.

— Привіт, Грейс. Розмовляємо зі Скоттом. Ти як? Як там Куп? Тай не повернувся?

— Тебе це більше не стосується! — відрізала Грейс, стиснувши кулаки.

— Чому це? — брови Марії поповзли вгору.

— Я все знаю. Про те, що сталося на пікніку. І зроблю все, аби ти не з'явилася на ранчо ніколи більше. Якщо Скотт, відчуваючи свою провину, у всьому Таю зізнався і, можливо, Тай його пробачить заради колишньої дружби, то тобі місця тут нема, — видихнула Грейс.

— Ти що мелеш, дурне дівчисько? Тай мене кохає і це тебе взагалі не стосується, — Марія сердито подивилася на неї. — Не втручайся!

— Я тут живу і втручатимусь тоді, коли вважатиму за потрібне. Зараз саме такий момент. Забирайся, — не здавалася Грейс.

— І не подумаю, — раптом Марія засміялася мерзенним холодним сміхом. — Ти собі знайшов союзницю? Якусь дурну дитину, що корчить з себе принцесу ранчо? Це так схоже на тебе, Скотт. Так боягузливо.

— Заткнися, хвойдо, — Грейс загрозливо підступила до Марії.

— А то що? Ризикнеш вдарити мене? — Марія всміхнулася.

Наступної миті Грейс щосили відважила їй ляпас, дряпаючи нігтями ідеальне обличчя.

— Грейс! — Тімоті, котрий раптом з'явився за спиною, перехопив її руки і відтяг від Марії. — Ти що робиш? Що ти робиш?

Очі його горіли від люті та нерозуміння.

— Містере Епплгейт, я прийшла просити вашого захисту, — заголосила Марія. — Цей чоловік…на пікніку він…зґвалтував мене й погрожував, що вб'є, якщо я розповім комусь. Він збрехав Таю, що все сталося за взаємним бажанням. Він змушує мене стати коханкою, і це вже межа моїх сил. А Ваша дочка покриває його.

— Що? — Скотт з жахом подивився на Марію. — Ти здуріла?

У не меншому жаху перебувала й Грейс, не в силах зв'язати двох слів.

— Що? — Тімоті послабив хватку і обернувся до Скотта. — Скотт? Що вона говорить?

— Це брехня. Брехня! — Скотт підняв голову і побачив Стефані, котра стискала кошик з зеленню з такою силою, що аж кісточки пальців побіліли. — Стефані?

Стефані побігла в будинок, ледве стримуючи сльози, котрі струмували по обличчю.

— Тату, не вір цій мерзотниці, — запротестувала Грейс. — Не вір!

— Не вона накинулася на тебе з кулаками, а ти на неї. Схоже, правда на лице, а не на виворіт. Грейс Джо Епплгейт, негайно до своєї кімнати. Я не хочу сьогодні тебе бачити, — крижаним тоном відрізав Тімоті.

— Але, тату, — Грейс з благанням глянула на Тімоті, проте його обличчя залишалося непроникним.

Опустивши голову, Грейс повільно попленталася до себе, кидаючи тужливий погляд на Скотта.

Тім повернувся до Скотта і Марії, по щоках котрої лилися вдавані сльози:

— Ідіть за мною, в кабінеті поговоримо.

— Я згодна поговорити, а ось мій брат, що вже їде сюди, говорити не має наміру, — відповіла Марія, гордо піднявши голову та йдучи за Тімоті.

— Дозвольте мені поговорити зі Стефані, — у відчаї попросив Скотт.

— Не зараз, — Тімоті залишався непохитним. Він прямував передпокоєм головного будинку до свого кабінету.

Скотт відчув, як на шиї стягується невидима петля, котра заважає нормально дихати.

Грейс плакала в спальні вже більше години від повної безвиході, в якій опинилася, а потім наважилася зателефонувати Таю. Подивившись на його номер у телефоні, раптом згадала всю незручність, яку він відчував через неї, і набирати номер перехотілося. Грейс перегорнула адресну книгу і набрала номер Хуана, переписаний у дорозі з Форт-Коллінза з батькового телефону.

Здавалося, гудки очікування тяглися цілу вічність, перш ніж Хуан нарешті прийняв виклик:

— Хто це?

Його серйозний хамуватий тон змусив Грейс нервово поглянути на дисплей, сподіваючись, чи не помилилася вона.

— Хто це? — повторив роздратовано Хуан.

— Хуане, це Грейс, — пробурмотіла розгублено.

— Сюрприз. Чим завдячую твоєму дзвінку, принцесо? — Хуан трохи відсунув свою улюблену бандану і зупинив трактор, котрий акуратно ділив буряки, забираючи частину овочів, де ті проросли надто густо.

— Тато покарав мене нізащо. Точніше є за що, але… — Грейс шмигнула носом.

— Заспокойся і докладно все розкажи, — Хуан кивнув одному з хлопців, що йшли за трактором і збирали відкинуті машиною непридатні овочі, і той сів за кермо, а Хуан почав збирати буряки, слухаючи Грейс.

Коли Грейс закінчила свою розповідь, він невдоволено гмикнув:

— Оце історія! Марія і Скотт повеселись, а тепер вона його у зґвалтуванні звинувачує, щоб знову бути з Таєм? Який ідіотизм. Як все тонко продумано.

— Про що ти? — Грейс трохи пожвавішала.

— Про те, що для такої легковажної синьйорини, яка не вперше зраджує Таю, вона аж надто міцно тримається за нього.