Розділ 17. Підкорити Еверест

Тай припаркував свій позашляховик поруч з баром, стилізованим під салун XIX століття з симпатичними дерев'яними дверцятами, що видавали характерний скрипучий звук під час відкриття.

Він озирнувся на всі боки, стискаючи зручну сумку, перекинув її через плече, і ввійшов у салун. У приглушеному світлі намагався розглянути свого візаві, але то було складно. По телефону Харрісон сказав, що чекатиме на нього за кутовим столиком і Тай почав вишукувати чоловіка.

Справді за кутовим столиком з полірованого кедра сидів міцний підтягнутий чоловік у синьо-зеленій клітчастій сорочці з закоченими до ліктів рукавами. Його каштанове волосся ледь торкнулася сивина, що виднілася під симпатичним ковбойським капелюхом, а кругле спокійне обличчя було відкритим та спокійним. Побачивши Тая, Харрісон трохи підвівся і змахнув долонею.

Тай пройшов до нього і одразу простягнув руку для привітання, намагаючись передбачити настрій співрозмовника:

— Тайлер Коулфілд з ранчо «Епплгейт».

Харрісон використав для привітання старовинний знак колорадських ковбоїв: трохи підняв свій капелюх і легко провів кінчиками пальців його полями, а потім підвівся і подав Таю руку.

— Бертран Харрісон. Заздалегідь перепрошую, що призначив зустріч аж після опівночі, але мої дні зараз розписані погодинно на місяць вперед. Мої плантації кукурудзи та цукрових буряків найбільші в окрузі Арвади. Що саме ти хочеш обговорити зі мною, синку?

— Такий час для мене не є проблемою. Я хочу дізнатися, чи постачає вам цукровий буряк такий собі Хосе Де Ла Вега?

— Зі всієї поваги, але я не зобов'язаний і не збираюся називати тобі імена своїх постачальників та партнерів, — спокійно відповів Харрісон.

— І це ваше право, містере Харрісон, але думаю, такий плантатор, як ви, не захоче бути причетний до крадіжки товару його постачальником в одного плантатора і перепродажу іншому. Правильно? — впевнено відповів Тай.

— Жоден плантатор, що поважає свою справу, цього не захоче, — все так само спокійно відповів Харрісон.

— Де Ла Вега у крадіжці товару підозрює плантатор Епплгейт з округу Форт-Коллінз, до нього приєднуються плантатори Спайс та Голдмайєр. Це тягне на кримінальну справу про розкрадання чужого майна в особливо великих розмірах. Якщо Де Ла Вега спіймають на місці злочину — він сяде і потягне за собою весь ланцюжок своїх тіньових партнерів, — холодним зібраним тоном промовив Тай, уважно дивлячись на свого співрозмовника.

— Що ти хочеш від мене? — суворо запитав старий плантатор.

— Скільки всього він продав вам товару і коли? — незворушність Тая незрозуміло хвилювала Харрісона.

Він прочистив горло і нарешті, впевнено приховуючи острах, промовив:

— Ну, знаєш, квартальні звіти я з собою не ношу, тому не чекай точних цифр. Особисто я не знайомий з цією людиною, лише за згадками й не більше. Ми домовлялися про покупку товару через посередника, теж іспанця. Він привозив мені буряк і з ним я розплачувався. Мені підходила ціна.

— Ну звичайно. Вони спускали її навпіл від реальної вартості на великому ринку. Ви знаєте посередника? — Тай застукав кісточками пальців дерев'яною стільницею.

— Прізвище ні. Лише ім'я — Рамон.

Тай відчув, як блідне:

— Рамон?

— Так. Я добре запам'ятав це ім'я. Минулого року, після закінчення сезону збору буряків, він приїхав востаннє і привіз не більше як дві з половиною тонни. Я поцікавився, чому так мало, на що Рамон відповів, що, можливо, вони продадуть свою плантацію і більше не займатимуться цим. Більше на зв'язок ці двоє зі мною не виходили, — відповів Харрісон і відпив ковток джину з запітнілої склянки.

— Я вам вдячний, — щиро відповів Тай.

— Сподіваюся, ти розумієш, що я — постраждала сторона і відшкодовувати справжнім господарям вартість вкраденого не збираюся, — з натиском запитав Харрісон, трохи нахиляючись до Тая.

Тай помітив кількох людей за різними столиками біля барної стійки, що різко повернулися в їхній бік.

— Я все зрозумію, якщо постраждала сторона підпише деякі юридично оформлені папери, що Де Ла Вега пропонував їй буряк, — спокійно відповів Тай, теж подаючись уперед. — І так, це зовсім не означає, що постраждала сторона цей буряк скуповувала.

Харрісон усміхнувся:

— Ти природжений стратег, синку. Нехай тобі супроводжує удача.

Тай відповів такою ж усмішкою і, відкривши свою сумку, витяг папери, поклавши їх на стіл перед Харрісоном.

Плантатор швидко підписав їх та піднявся:

— Будь обережний. Ти торкаєшся серйозної теми, хлопче. Доброї ночі.

Харрісон пішов і контингент салуну миттєво порідшав. Тай задумався над тим, скільки у Харрісона було людей з собою. А він був сам-один. Якби розмова пішла не в те русло, його могли побити до смерті і він нікому нічого не зміг би вже довести.

Тімоті втомлено притулився до білої стіни лікарняного коридору і повільно відраховував хвилини, намагаючись вгамувати хвилювання та паніку. Коли задзенькав мобільний, нервово здригнувся і глянув на миготливий дисплей:

— Так, синку.

— Як він? — почувся голос Тая в динаміці.

— Куперу добряче дісталося. Той хлопець відгамселив його на повну: зламав ребро, ніс і ледь не відбив селезінку.

Тай зітхнув.

— Але зараз вже небезпека минула. Лікарі зробили кілька операцій. Він видужає. Не турбуйся. Ти як? Як пройшла зустріч?

— Харрісон підписав папери. Він здав мерзотника. Я не лягатиму спати до ранку і вже виїжджаю. У мене ще двоє людей у ​​Колорадо-Спрінгс і зможеш з чистою душею піти до шерифа Картера. Ми його посадимо, але це ще не все. Тіме, Харрісон сказав, що постачальником і посередником між ним та Де Ла Вега був Рамон.

— Брат Марії? — спантеличено перепитав Тімоті.

— Так, але з тими двома я розберуся сам. Добре? — в голосі Тая звучала холодна обачність.

— Добре. Будь обережний, — Тімоті завершив виклик і тяжко видихнув.