Розділ 10. Пікнік та його наслідки(Part III)

Скотт та Марія вже відійшли досить далеко від галявини, де розбили табір, але хмизу було знайдено зовсім мало.

Скотт з винуватою усмішкою глянув на Марію:

— Тай нас по голівці не погладить.

— Ми ж шукаємо. Що, треба йому в усьому підкорятися? Не розумію, ти самодостатній чоловік чи тінь Тая Коулфілда? — грайливо засміялася Марія, піднімаючи з землі ще одну суху гілку.

Скотт не міг відвести очей від красивих грудей, котрі виднівся у глибокому вирізі її сукні. Він проковтнув, намагаючись скерувати думки в інше русло.

Боже! Скільки років кохав її? П'ять? Шість? Ще зі школи?

Марія підняла темноволосу голову і запитально подивилася на Скотта:

— Що з тобою?

— Нічого. Якось парко та й все, — відмахнувся Скотт, повертаючись до неї спиною.

— Розумію. Зніми футболку, — Марія усміхнулася і Скотт відчув у її голосі флірт.

— Що ти робиш? — здивувався.

— Хмиз збираю, — незворушно скинула голову Марія.

— Ти фліртуєш зі мною? Ми знайомі сто років. Ти дівчина Тая, а я його найкращий друг, — знітився Скотт.

— Чи тінь? — спокійно запитала, перекидаючи довге чорне волосся через плече й відкриваючи смагляву шию.

— Ні, друг, — кров відлила від обличчя Скотта.

— Тоді зроби хоч раз те, чого хочеш сам, а не те, що каже тобі Тай, — вона випустила з рук зібраний хмиз і пильно подивилася на нього.

Скотт раптом з неприхованим сліпим обожнюванням глянув на неї.

— До біса! — грубо притиснув її до шорсткого стовбура кедра і жадібно поцілував.

Марія без роздумів відповіла на поцілунок, квапливо стягуючи з нього футболку.

— Стривай, — відриваючись від її вуст, прошепотів, знімаючи футболку і кидаючи на траву, а потім опускаючи на неї Марію.

Знову припавши до її вуст, у шаленому поспіху Скотт підняв її сукню майже до пояса і зняв спідню білизну, скидаючи залишки свого одягу. Марія самостійно відкинула зняту сукню і обвила його шию, зручніше притискаючись до нього. Скотт цілував кожен дюйм її ідеального тіла, втрачаючи голову і зовсім не розуміючи, що все відбувається насправді, а не в його думках. Марія солодко застогнала і Скотт накрив її рот поцілунком, заглушаючи звук. Будь-якої миті хтось міг вирушити за ними і застукати. Якби це був Тай, Скотт не сумнівався, що він убив би обох. Проте в ту мить дике неприборкане бажання і усвідомлення того, що після стількох років він таки займається коханням зі своєю мрією, запаморочили голову, й Скотт не помітив би навіть того, якби планета перекинулася з ніг на голову.

Розрядка прийшла досить швидко і Скотт навіть не зрозумів, що вони не користувалися презервативом. Марія, яка явно все ще перебувала на хвилях екстазу, тим більше не усвідомлювала того. Скотт глянув на дивовижно красиве обличчя з затягнутими блискучим серпанком пристрасті чорними очима і раптом відчув відразу і до неї, і до самого себе. Різко вставши на ноги натягнув боксери та джинси, повернувшись до Марії спиною.

— Тобі бридко? — раптом спитала вона, застібаючи бюстгальтер криваво-червоного кольору.

— Так, — хрипко зізнався, обтрушуючи зім'яту футболку. — Що це було? Як я припустився такого?

— Ти просто хотів мене, і хотів вже давно, а зараз отримав бажане, — тихо відповіла.

— А ти? Ти теж хотіла? — Скотт повернувся і стиснув її тендітні плечі, дивлячись у бездонні очі.

— Так. Хіба ти не відчув? Хіба було погано?

— Було чудово, ні з ким такого не відчував, але це так підло. Це так низько, Маріє. Тай не заслужив на таке. Якщо ти хочеш бути зі мною… Ми маємо все йому розповісти.

— Бути з тобою? Ні, Скотт. Я, як і збиралася, вийду заміж за Тая і стану господаркою ранчо. Ти мені подобаєшся. Шалено. Але я не можу з тобою бути, — Марія ніжно торкнулася його вуст своїми гарячими вустами і підняла зібраний хмиз. — Давай повертатися і вдай, що ми просто збирали ці бісові гілки.

Непорушно вона попрямувала у бік галявини.

Шокований Скотт раптом відчув себе використаним, мов одноразовий паперовий стаканчик. Він подивився їй услід, розуміючи, що за кілька хвилин блаженства поплатився дружбою з найкращим другом, любов'ю сім'ї Епплгейт та повагою до самого себе.

Тай самотньо сидів біля вогнища, котре весело потріскувало, й намагався зібрати в єдине ціле свої розпатлані думки. Навіть для нього подій на один день було достатньо: Купер штовхнув Грейс у річку, вона ледь не потонула і його серце від страху мало не вистрибнуло. Тімоті б ніколи не пробачив того, що сталося. Тай залишився лише для того, аби приглядати за компанією, а що сталося?

І Грейс… Що це було? Вона й справді хотіла? Ні. Так не буває, адже вони не у фільмі якомусь. Вона не могла. Так не буває!

— Тай? — Купер сів поруч з ним і подивився на вогонь. — Я хочу поговорити.

— Про що? Тестостерон тобі справді мозок замінив? Куп, ти її міг вбити. Не почув би я її крик, не зуміла б вона закричати… Ти розумієш з чим це межує? Грейс могла померти. А тепер подумай, хіба можна пробачити таке? — Тай стомлено повернув голову до Купера.

— Не можна, але батьки мене від світу ізолюють за це, а я ж не навмисне, — Купер продовжував дивитися на полум'я, що палахкотіло, в багатті. — Я на колінах просив пробачення. Я стану найкращим у світі братом. Я буду її ціною власного життя захищати, я зроблю все, що скажеш, тільки не говори нічого батькам. Благаю.

— А як вона сама скаже? — Тай на нього навіть не глянув.

— Вона пообіцяла.

— Вона у шоковому стані й досі. Що буде, коли шок зміниться усвідомленням? Прокляття! Ти ж її ледь не вбив, —  голос Тая знизився до шепоту.

— Ну як мені ще довести, що я каюся? Що ще мені зробити? — світло-зелені очі Купера розширилися.

— Я не знаю. Не знаю, — Тай відвернувся до вогню, не бажаючи продовжувати розмову.

Тай простежив поглядом за Марією. Вона з буденним виглядом накривала для вечері один з пледів. Меггі та Стефані мовчки допомагали їй. А ось Скотт, котрий самотньо сидів на траві, викликав у грудях Тая якусь незрозумілу тривогу.