Розділ 8. Пікнік та його наслідки(Part I)

— Мені не дуже це подобається, — Кліффорд Голдмайєр, симпатичний капітан шкільної баскетбольної команди, невдоволено глянув на Купера, котрий сидів у його новенькому пікапі.

— Та чого ти? Хіба так важко? — насупив брови Купер.

— Ні, але раптом твої зателефонують. Мама скаже, що тебе нема в нас, а батько мені навішає потім.

— Ну погуляй Лейк-Пленсом. Я куплю тобі імбирного пива, — усміхнувся Купер.

— Може мені побути водієм? Почекати під воротами її будинку, поки ви награєтесь у свої брудні ігри? — гаркнув Кліффорд.

— Кліфф, я прошу. А потім забереш мене і я заночую в тебе. Будь ласка, — заблагав Купер.

— Та ти дістав! Пора б завести нормальну дівчину і залишити цю стару німфоманку, — промимрив Кліффорд, повертаючи до будинку Черіл Ендрю.

— Ну нащо мені якесь дівчисько, якщо я можу мати таку жінку? — гмикнув Купер.

— Саме так — мати, — Кліффорд розреготався. — Вона гаряча?

— Мов полум'я і ​​таке витворяє, друже, — Купер вискочив з автомобілю і попрямував до хвіртки.

— За дві години і ні хвилиною довше. Встигнеш разів десять кінчити, — засміявся Кліффорд від'їжджаючи від будинку Черіл.

Купер двічі постукав, то був їхній умовний знак. Черіл відчинила двері і поманила його всередину. Купер зачинив двері, а коли повернувся, нервово проковтнув. Черіл розкрила тонкий пеньюар і залишилася тільки в чорних панчохах та витончених лакованих черевичках на височенних підборах.

— Я скучила, — вона млосно всміхнулася.

Купер, зморгнувши, потягнувся до неї і вп'явшись вустами в її вуста притиснув до стіни. Черіл солодко застогнала, подаючись назустріч, і квапливо потягла ремінь на його джинсах. Купер рідко був ініціатором в їхніх любовних утіхах і цього разу надав досвідченій коханці домінувати. Вона потягла його до вітальні на диван. Купер трохи зніяковів, побачивши на телевізорі відеокамеру в режимі запису, спрямовану на диван.

— Не звертай уваги, — Черіл розстебнула його джинси і плавно опустилася на коліна.

— Навіщо це? — відеокамера протверезила його запал.

— Щоб потім дивитися, дурненький, — Черіл засміялася.

Купер прикрив очі і поринув у хвилю задоволення, геть-чисто забуваючи і про відео, і про все на світі.

Грейс з цікавістю розглядала великий галасливий Форт-Коллінз при денному освітленні і він їй сподобався. Батько навмисно повіз їх з Елізабет центральними вулицями, показуючи місцеві пам'ятки: собори та старі суди, збудовані ще за часів, коли землі були іспанськими колоніями. Особливо Грейс сподобався пам'ятник, який зображував золотошукача ХІХ століття зі своїми інструментами.

Пізніше Тімоті припаркувався біля одного з торгових центрів і Елізабет з Грейс попрямували всередину. У холі було свіжо й прохолодно і Грейс полегшено зітхнула.

— Не можу звикнути до цієї погоди. То дощ і холод, то спека нестерпна, — пожалілася.

— Я й сама не можу, — усміхнулася Елізабет. — Такого давно не було. Дивись, яка сукня? Зайдемо?

— Давай, — кивнула Грейс.

Вони пройшли в один з бутиків і Елізабет попросила принести у примірювальну сукню з вітрини. Спочатку Грейс вирішила, що виглядатиме в ній безглуздо, але одягнувши здивувалася.

— Вийдеш? — поцікавилася Елізабет.

— Ну… Не знаю…

— Покажись нам, — промовив Тімоті, котрий якраз підійшов до Елізабет.

Коли Грейс невпевнено вийшла з примірювальної, він тихо свиснув.

— Овва! — тільки й мовила Елізабет.

— Ти хочеш, щоб усі хлопці на ранчо та з плантації втратили голову? — запитав Тімоті з усмішкою.

— Тільки один, — одними вустами прошепотіла Грейс.

Вона була одягнена в напівпрозору шифонову сукню блакитного кольору з легким квітковим принтом: ніжними дрібними ромашками, наче розсипаними по блакитному небу. Сукня красиво облягала навколо грудей і ніжною повітряною хвилею струменіла по ніжкам майже в підлогу. Короткий рукав був облямований білим мереживом, надаючи сукні ніжність та романтичність. Сукня шалено їй пасувала.

Грейс глянула на Елізабет і прочитала в її очах щось схоже на захоплення та якусь приреченість одночасно.

— Ліз? — вона проковтнула.

— Ти дуже гарна. Тато має рацію, всі хлопці втратять голову, — у голосі Елізабет майнула все та ж приреченість, але була прихована під усмішкою.

— Беремо сукню. Моя дочка народжена паморочити хлопчакам голови, — пожартував Тімоті, прямуючи до каси.

Пройшовши ще кілька бутиків, вони прикупили пару повітряних блуз та спідниць для Грейс та пару милих сукенок для Елізабет. Тімоті удостоївся нового ковбойського капелюха, а Куперу купили мокасини. Коли Грейс побачила футболку з логотипом улюбленого музичного гурту Тая, вже знала, що має її купити.

Елізабет здивувалася.

— Таю? Він не дуже таке любить.

— Він любить цей гурт. Ми повинні її купити. Будь ласка, — молитовно склала долоні Грейс.

Батьки розсміялися та погодилися і Грейс потішно заплескала в долоні.

Задоволені та з купою покупок, Епплгейти покинули торговий центр і Тімоті повіз своїх дівчат до старенького кафетерію, на критій терасі якого вони поласували персиково-ванільним морозивом.

— Воно дуже смачне. Я й пальці з’їм разом з ним, — у захваті промовила Грейс.

— Це найсмачніше морозиво у штаті. Його рецепт відомий лише господарям кафетерію і вони передають його з покоління в покоління протягом сімдесяти років, — усміхнувся Тімоті. — Хочеш ще?

— Не відмовлюся. Навіть якщо після ще однієї порції вже не влізу у нову сукню, — радісно засміялася Грейс.

— Ліззі? — Тімоті ніжно подивився на Елізабет.

— Гуляти, так гуляти, — засміялася вона.

— Але після нього додому вже. Ми ж на пікнік ще збираємось. Чи ти вже не хочеш? — лукаво усміхнувся Тімоті.

— Ти що. Хочу, звичайно, — удавано нахмурила витончені брови Грейс.

Тімоті та Елізабет знову засміялися.

Грейс, щойно встигнувши вийти з автомобілю, спробувала відшукати очима Тая. Вона всю дорогу тримала в руках паперовий пакет з подарунком і найбільше у світі хотіла його подарувати сама. На внутрішньому дворі поралася Марія.