Розділ 5. Справжня ціна дружби

Грейс ковтнула, у всі очі дивлячись на Тая.

— Не подобається? — спантеличено запитав Тай.

— Подобається, — Грейс навіть не глянула на пляшку.

— Ну, добре, — Тай кинув її до решти покупок у візок. — Точно більше нічого? В принципі, якщо пригадаєш ще щось, я днями повернуся на станцію й зможу купити.

— Добре. Спасибі, — Грейс вдячно кивнула.

Тай пройшов на касу і розплатившись забрав пакети з покупками.

— Можемо йти? — Грейс простягла руку до одного з пакетів. — Допоможу. Ти їх по два в одній руці несеш.

— Носив речі й важче. Дякую за запропоновану допомогу, але я сам, — Тай гмикнув.

Вони підійшли до джипа і, завантаживши покупки в багажник, сіли в автомобіль.

— У мене є ще кілька справ. Зокрема, домовився зустрітися з другом в одному барі, — Тай завів двигун і виїхав з парковки.

— Але татові це не сподобається? — здогадалася Грейс.

— Швидше за все, — всміхнувся Тай.

— Я ж казала, що всім плани зіпсувала. Куп на мене злий, а тепер ще й ти.

— Все нормально, — Тай зупинився біля звичайної забігайлівки з кричущо-вульгарною вивіскою «Опівнічний екстаз».

Грейс насупила витончені брови:

— Я зачекаю тут.

— Це буде не дуже справедливо. Ти сидітимеш в автівці, а я — за столиком у барі.

— Батькові точно не сподобається, якщо я піду до бару, — хитнула головою Грейс.

— Знаю, тому замовчимо. Справа в тому, що Скотт працює тут і сьогодні його зміна, тому вибрати інше місце ми не можемо, — відповів Тай.

Він дістав телефон і, мабуть, набрав друга. Грейс не вслухалася в розмову, бо з цікавістю дивилася у вікно автомобілю.

— Ходімо, — долетів до неї голос Тая.

— Мене пропустять? — запитала іронічно.

— Тобі ж вісімнадцять, отже, вхід дозволено, — відповів з насмішкою.

Всередині приміщення, обробленого деревом, грала музика і важко було розрізнити щось через густий сигаретний дим. Очі Грейс вмить защипала їдка отрута.

Тай пройшов до барної стійки і присів, вказуючи їй на місце поряд з собою:

— Скотт, привіт.

До них підійшов симпатичний темноволосий хлопець у чорній футболці та з перекинутим через плече білим рушником.

— Радий зустрічі. Як ся маєш, старий? Представиш нас?

— Сестру звуть Грейс, а друга Скотт, — відповів Тай. — Як мама, старий?

— Так само, — Скотт спохмурнів. — Сестру? Отже міс Епплгейт таки приїхала на ранчо?

— Тім пропонує тобі перейти до нього, — останню репліку Тай пропустив повз вуха.

— Куди? Ви бар відкриваєте? — сумно всміхнувся Скотт.

— Ні, але він знайде тобі роботу: нормальну та денну. Ти ввечері зможеш бути вдома, —  відповів Тай.

— Ти щось хочеш? — звернувся Скотт до Грейс. — Можу запропонувати кілька коктейлів без алкоголю.

Вона заперечливо похитала головою.

— Нема сенсу. Їй недовго залишилося, так лікарі кажуть, — знизав плечима Скотт. Його погляд був убитий.

— Скотт, все ж таки пропозиція батька це вихід. Хоч пообіцяй, що подумаєш, — наполягав Тай.

— Я подумаю, — розсіяно кивнув Скотт.

— Гаразд. Набереш. Нам вже час, — Тай підвівся.

— Як Куп? Досі вештається з… — Скотт раптом осікся й замовк.

— Зателефонуєш, — незворушно відповів Тай, вже прямуючи до виходу.

— Привіт Ліз та Тіму. І дякую, — Скотт усміхнувся Грейс. — Був радий познайомитись. Думаю, ще побачимось.

— Я теж, — мило усміхнулася Грейс.

Разом з Таєм вони повернулися до автомобілю. Там Грейс невпевнено поцікавилася, що з матір’ю Скотта.

— Онкологія. Вона вмирає. Тім запропонував йому перейти до нас, але, як бачиш, Скотт не хоче, — сумно мовив Тай.

— Дуже жаль його маму. Він мені сподобався, — Грейс посумнішала.

— Скотт добрий хлопець. Доля важка в нього. Батько кинув їх із мамою давно, а десять років тому його сестра втонула у річці. Матір занедужала після того, — Тай замовк.

— Який жах, — Грейс зойкнула.

— Це точно, — Тай змовк і на деякий час між ними запанувала тиша.

Через двадцять хвилин вони вже були в Лейк-Пленс. Тай попрямував до кафетерію, де зібралася компанія Купера, але до автомобілю на диво повернувся один. Вигляд у нього був далеко не миролюбний.

— А де Куп? — Грейс здивовано звела очі від свого телефону і подивилася на Тая.

— Грейс, ти вмієш зберігати таємниці? — раптом спитав Тай.

—Я? Так. Напевно. Думаю, що вмію, — схвильовано відповіла.

— Тоді не кажи вдома, звідки ми забрали Купа. І взагалі буде краще, якщо ти скажеш, що ви справді відпочивали разом, — пробурмотів Тай.

Грейс бачила, наскільки важко даються йому ті слова.

— Добре, — пообіцяла.

Джип зупинився на одній з акуратних вуличок на околиці містечка і Тай, відчинивши дверцята, повернувся до Грейс.

— Будь тут. Добре?

— Так, — Грейс раптом стало не по собі.

Вона простежила поглядом по алеї, куди йшов Тай. Він легко піднявся на маленький ганок і забив кулаком по дверях. На порозі з'явилася молода жінка, одягнена у пеньюар. Її русяве волосся було розпатлане і вона стривожено щось сказала Таю. Він твердив їй щось, ударяючи кулаком по одвірку. На порозі з'явився Купер натягуючи свою футболку. Він мовчки пішов до джипа і Грейс миттєво втупилася у свій телефон.

— Якого біса? — почувся крик Купера.

— Я  розкрою тобі череп зараз, — прошипів Тай і відчинивши задні дверцята з силою штовхнув його на сидіння.

Грейс підскочила від несподіванки та притихла. Не сказавши більше й слова, Тай повернув автомобіль до виїзду з міста.

За кілька хвилин у руках Грейс телефон задзеленчав так несподівано, що вона нервово сіпнулася, ледь його не впустивши. Телефонував Ерні.

— Гей! Арканзас або де ти там, — почувся його сміх. — Привіт.

— Ерні, привіт, — Грейс зиркнула на Тая, але він не звертав на неї уваги, стискаючи кермо і дивлячись на дорогу.