Частина 1

У нього за життя було багато жінок – прекрасних, розумних, освічених, а головне люблячих його. Порою навіть надто сильно, але він ніяк не міг зупинитись на жодній з них, кожного разу відчуваючи одне й те саме – ну от все було чаруючи прекрасно, навіть занадто чудово аби бути правдою, окрім одного – він жодного разу не відчув крику. Гучного, потужного волання його мовчазного серця, яке може забриніти божественними, кришталево чистими звуками лише тоді, коли кохання наповнить його повністю, до самих країв, почавши витікати поза край назовні у всесвіт і тоді усе навколо наповниться неймовірним сяйвом любові, почавши відчувати тонкі вібрації її відголосків – то гучних, мов дикий крик могутнього оленя на весні, а то тихих, як ледь вловимий шепіт вусиків мурашки, що ніжно пестить свою наречену, щосили намагаючи їй сподобатись і все це невпинно звучить найчарівнішою в світі піснею, яку лише може собі уявити людське створіння, що тільки но, через оту любов, перетворилось на божество.

Але потім все зникло так само несподівано як і з'явилось.

Жінки пішли, не дочекавшись чого хотіли і він з головою пірнув в роботу, але й вона з часом залишила його так само, як до того те зробили його жінки. Після чого, він залишився геть один, на цьому величезному білому світі, де нікому немає діла один до одного, лише якщо то не обіцяє комусь явну користь, вигоду чи зиск.

Навколо вмить все стало сірим та нецікавим, навіть його думки, з якими він подовгу залишався на одинці, були – важкими та мутними, як водиця в болоті і от, якось раптом, він помітив світло. Спочатку воно було не зовсім яскравим і він навіть не повірив, що то взагалі світло, давно зневірившись, що таке взагалі можливо. Але через декілька днів, йому стало надто бридко від одного усвідомлення що у нього так нічого й не змінилось і до кінця днів, йому доведеться жити у тому, ставшому уже таким звичним для нього мороці та повній безвиході і він знов подивився туди, у верх, де до того побачив його і – так, воно було там й досі. Треба було просто підніти голову догори, піднятись на шпиньки і щосили протягти до нього руки. І він це зробив. Зовсім несподівано для себе не те що для інших – взяв і зробив. Тим світлом для нього виявилась вона, його несподівана, така спізніла, а від того мабуть й така сильна любов…