Історія про жабку

Це казка про маленьку помилку і велике прозріння. Про те, як серце підказує правильне рішення, коли ми вчимося бачити світ очима іншого.

Сьогодні Еммі спіймала жабку. Вона була чималенька — майже з долоньку дівчинки. І дуже жвава.

Еммі довелося добре за нею побігати, щоб упіймати. Вперше вона помітила жабку в кущах біля калюжі, що залишилася після дощу. Щойно дівчинка намагалася її схопити, як жабка випростовувала свої довгі задні лапки й легко стрибала далеко в кущі. Після декількох таких маневрів Еммі все-таки вдалося її наздогнати й обережно взяти в руки.

Спочатку вона уважно роздивлялася свою здобич. Жабка була сіро-зелена, зі світлим животиком і круглими блискучими очима. Вона явно злякалася: щічки роздувалися, а лапки кумедно ворушилися.

— Що ж мені з тобою робити? — замислилася Еммі. Після такого виснажливого полювання зовсім не хотілося просто так її відпускати.

— Посаджу в акваріум і буду спостерігати, — вирішила вона.

Та вдома про жабку якось забулося — у Еммі знайшлося безліч інших важливих справ.

Згадала про неї дівчинка вже пізнього вечора. Жабка сиділа в куточку акваріума — тиха, пригнічена, ніби заплакана. Еммі подивилася на неї й раптом уявила себе на її місці.

Ось вона радісно стрибає після дощу, ловить комах, голосно стрекоче від задоволення. І раптом якесь величезне чудовисько починає за нею гнатися, гупати ногами, хапати руками й голосно вигукувати від нетерплячки. Потім воно стискає її в долонях і саджає в дивну скляну клітку, де не пахне ні травою, ні калюжею, ні свіжим повітрям — тим, без чого жабка не може жити.

І цим чудовиськом для жабки була вона — Еммі, добра й хороша дівчинка.

Еммі стало соромно. Вона зовсім не хотіла мучити маленьку істоту.

Дівчинка обережно взяла жабку в долоню й вийшла до вечірнього саду. Вечір був тихий, теплий і лагідний.

Еммі присіла навпочіпки, розкрила руку й тихо мовила:

— Іди, маленька.

Жабка нерішуче стрибнула з долоні, а потім уже сміливіше гайнула в темряву саду.

— Прощавай, жабко, — прошепотіла Еммі. — Я навіть не встигла з тобою познайомитися. Та, мабуть, так краще для нас обох.

© Наталія Лещенко, 2026