Глава перша: «Все починається з любові, все переходить у любов»

Кохання – це найбільша сила на землі, завдяки якій існує життя на нашій планеті. Кохання перемагає війни, епідемії, природні катаклізми та смерть. Бог створив життя на Землі як прояв своєї любові. Саме завдяки коханню, як би це банально не звучало, продовжується життя та людський рід. Якщо людина не кохає, то її життя втрачає сенс.

Ще до своєї появи на світ людина відчуває любов своїх батьків. Діти – то є плоди нашого кохання та найкраща інвестиція у майбутнє. Двоє людей поєднують власні долі заради створення нових людей, схожих на батьків. Діти виростають та створюють вже свої сім’ї з тією ж самою метою що і їхні батьки. Цей процес триває вже мільйони років.

Кожне село, місто та країна мають свою унікальну історію, так само як і кожна людина має свою долю. Нажаль, літописи, книги та документи не завжди зберігаються, але живуть історії, легенди та перекази, які зберігає людська пам’ять. Пам’ять, як і саме життя, безмежно багата. І як би давно не відбувала та чи інша подія, скільки б не спливло води, люди пам’ятають своє минуле. І цю пам’ять неможливо знищити. Можливо знищити лише носіїв цієї пам’яті, що й намагаються реалізувати жителі країни кокошників та балалайок.

Як після навіть найтемнішої ночі завжди настає світанок, так і після найстрашніших часів завжди настає «відлига». І все це можливе лише завдяки любові. Перша любов кожної людини – це батьки, що подарували їй життя. Діти виростають, створюють нові родини , народжують вже власних дітей. Цей процес триває на планеті Земля упродовж всього часу існування сучасної людської цивілізації.

Кохання… Воно для кожного своє, але є настільки різним та унікальним, через що неможливо дати  чіткого визначення цьому терміну… Кохання допомагає, надихає, змушує страждати та робити неймовірні вчинки, дарує неповторні моменти життя та робить людей щасливими… Але звідки ж воно взялося?

 Коли кохаєш, тобі добре, тепло й радісно на душі й  більше нічого не треба. Часом без нього не можна й воно потрібно тобі як повітря, а іноді ти хочеш, щоб воно пішло й ніколи більше не поверталось, тому що той біль, який кохання може заподіяти, є нестерпним, але ти нічого не можеш із собою зробити й все одно готовий страждати заради тих нехай навіть і не хвилин, а секунд блаженства й щастя, що зазнаєш побачивши або згадавши образ коханої людини… У такі моменти не почуваєш нічого абсолютно, ти начебто зливаєшся воєдино із чимсь неземним, ніжним, ласкавим і неповторно гарним… Ти вже не людина, а щось інше, щось непояснене переповняє твоє тіло, душу та змушує серце битись частіше. І щоб не трапилося, але всі пережиті тобою страждання коштують цієї миті щастя й млості. І ти дякуєш Богу за те, що він дозволив зазнати тобі це неземне почуття…

Кохання — це явище, яке не має одного конкретного визначення або відповіді. Це відчуття, яке важко висловити словами, але кожна людина, незалежно від віку чи культури, знайома з його солодким смаком. Це як казкова квітка, яка розцвітає в серці й дарує радість та щастя. Але що саме таке кохання?

Пробуючи розглянути це явище з психологічного погляду, можна сказати, що кохання — це глибоке емоційне зв’язок між двома людьми. Це відчуття безмежної прив’язаності й розуміння, яке дає змогу нам бачити в іншій особі найкращі якості і вірити в найкраще. Кохання може бути як яскравим вогнем, так і теплою свічкою, яка освітлює наше життя.

Одна з основних рис кохання — це взаємність. Це відчуття повернення своєї ніжності та турботи, яке надихає нас робити найкраще для іншої людини. Це робить наші вчинки щирими та безкорисливими. Кохання надає сенс нашому існуванню, робить нас кращими й тоншими, навчає віддавати і приймати.

Скільки в світі написано віршів, поем, романів, оповідань та пісень про кохання? Жодна статистична організація не здатна дати точну відповідь на це питання, і кількість таких творінь з кожним днем зростає в геометричній прогресії. Колись все розпочалось з Адама та Єви і триває до нині. Мабуть, немає в світі людини, яка б не чула про трагічну історію кохання Ромео та Джульєти. Але наша легенда має зовсім інший кінець ніж відома п’єса Вільяма Шекспіра, хоча відома значно меншій кількості людей, що з покоління в покоління з вуст в уста передавали її наступним поколінням.

І попри дві світові війни, совєтську окупацію, голод, репресії та природні катаклізми, люди не забули свою історію та передають її своїм дітям. Тим паче це історія справжнього щирого кохання, що здатне здолати будь-які випробування. Про деякі історії кохання люди впродовж століть розповідають один одному з покоління в покоління. Історія кріпаків Максима та Уляни є ідеальним та унікальним прикладом справжнього кохання, про яке збереглись перекази та легенди. І хоча події відбувались у «сиву давнину», а саме в середині ХVІІІ століття, проте історія кохання Максима та Уляни залишила по собі… Але про все послідовно написано в цій книзі.

Щиро сподіваюсь що історія кохання кріпаків Максима та Уляни й надалі поширюватиметься серед людей та стане відомою далеко за межами України.