Пролог

Павло вже чотирнадцять років працював в Інституті космічних досліджень, проте досі не зробив якогось значного відкриття. Його колишній наставник, Максим Сергійович, пішов на пенсію, але за своє життя не бачив якогось космічного дива, як він це називав. Однак Павлу було мало, він знав, що здатен на щось видатне. Та йшли роки, а його відділ дослідження спалахів на сонці вже кілька разів мало не втратив фінансування.                                                                                                                                        

- Павло, ти би йшов додому, - сказав його друг та колега Остап. – Який сенс засиджуватися тут? Ну передбачили ми кілька разів ті спалахи, і що? Пару годин не працював радіозв’язок та голова інституту сказав нам «дякую». Навіть премію ніяку не виписав. Так ще трохи, і доведеться шукати якусь іншу роботу.                                                                                                                                                                  

- Але ж ми допомагаємо людям, - обурився чоловік. – І байдуже на гроші.                                                   

- То тільки ти в нас такий альтруїст. Ні родини, ні фінансів, ще й живеш з матір’ю, - буркнув друг.             

Але Павло вірив, що це його місія. Він має допомагати людям, а жити з мамою не так вже й погано. Та й гроші його ніколи не турбували. На базові потреби вистачає, та й добре. Остап розумів, що з другом немає ніякого сенсу розмовляти, а тому згодом пішов додому, де на нього чекала кохана дружина та маленька донечка. А ось Павло залишився на місці. Останні дні він помічав якусь активність на сонці, і це його справді турбувало, адже це може негативно вплинути навіть на них.                                              

Чоловік не зводив погляду з моніторів. Йому здавалося, що розгадка зовсім близько. Павло досить добре розбирався у цій темі, а тому він міг зрозуміти, що зовсім скоро можливий сильний спалах на сонці. Набагато сильніший, ніж минулого разу. От тільки де епіцентр? І до чого він взагалі призведе?     

Павло старанно вивчав дослідження останніх днів, адже це може врятувати не одне життя. І нарешті він помітив, що з кожним новим спалахом вони стають більш інтенсивним, а інтервали скорочуються. Взявши лист в руки, він одразу ж почав відраховувати дні від кожного спалаху. Вони ставали частіше рівно удвічі. І якщо минулий був місяць тому, то наступний…                                                                        

- За три дні, - прошепотів Павло. – За три дні станеться найсильніший спалах на Сонці за останні кілька тисяч років…                                                                                                                                            

Проте він говорив до себе, адже в інституті нікого не було. Та йому потрібно повідомити керівництву. Вони мають попередити людей, адже епіцентр буде саме в Україні. От тільки в якому місті? Це ще потрібно вияснити.