Розділ 1. Олександра

О шостій сорок дві Олександра Новак уже знала дві речі.

Перша: сьогоднішня презентація, яка мала пройти ідеально, ризикувала залишитися без головної спікерки.

Друга: ніколи не треба залишати робочий ноутбук біля ліжка на підлозі. Навіть якщо до ночі перевіряєш презентацію.

Саша сиділа на підлозі, загорнувшись у старий светр поверх футболки, і втупилась у плями на стелі. 

“Дякувати богу, більше не капає”, - вона втомлено потерла очі.

О пів на третю ночі сусіди зверху затопили її квартиру. Мила немолода пара просто не змогла гарно закрутити кран.

Першою постраждала спальня. Потім коридор і частина кухні.

Кілька секунд Саша лежала й дивилася в темряву, намагаючись зрозуміти, чому вона чує дощ, коли прогноз обіцяв безхмарний тиждень.

Потім крапля впала прямо на неї.

За мить вона вже стояла босоніж у калюжі й телефонувала сусідам.

Коли вони не взяли трубку, дівчина побігла стукати у двері.

Дідусь з підозрою дивився на неї через привідкриті двері.

- Що сталося, Олександро?

- У вас зламався водопровід?, - її голос був трохи хрипкий після сну. 

- Що?, - позіхнув сусід.

Саша намагалась бути корректною.

- Вода! У моїй квартирі! Ви мене затопили., - сказала вона голосніше.

- Та ну…, - дідусь недовірливо обернувся кудись углиб квартири.

Ще хвилин за десять воду перекрили.

А далі почалося найцікавіше.

Відра, рушники. Усі можливі ганчірки у домі.

Саша вичерпувала воду, поки о пя’тій сорок не згадала, що залишила ноутбук на підлозі. Звісно ж, корпус був вологий. 

“Всесвіт просто знущається з мене”, - важко зітхнула вона.

Саша витерла його, перевернула, залишила сушитися у рисі. “Все буде добре, він ввімкнеться. Лише трохи вологий”, - як мантру промовляла собі дівчина, прибираючи у квартирі.

Через кілька годин вона все-таки спробувала його ввімкнути.

Ноутбук коротко блимнув і помер.

- Ні, ні…та ну його!

Саша натиснула кнопку ще раз.

Нічого. Ноутбук залишався байдужим до професійних зобов’язань.

Дівчина сперлася ліктями на стіл і затулила обличчя долонями.

“Чому саме сьогодні?!”, - вона нервово погризла ніготь і суворо поглянула на ноутбук, наче це могло допомогти. 

О дев’ятій она вперше сама вела презентацію проекту, над яким працювала кілька місяців.

І саме цієї ночі сусіди вирішили перевірити, наскільки добре її квартира тримає воду.

Саша подивилася на телефон.

Домашній інтернет теж не працював.

Роутер стояв біля стіни в коридорі й отримав свою частину потопу. На ньому не горіло нічого.

“Дякую, хоч не було короткого замикання”, - видихнула Саша.

Телефон показував двадцять відсотків заряду.

Саша відкрила робочий чат.

У каналі проєкту вже було шість нових повідомлень. І головне з них було:

Габріель Ортега
Доброго ранку. Нагадую: клієнт просив сьогодні особисту презентацію, тому всім бажано бути з увімкненими камерами.

Саша голосно застогнала і пнула мокру подушку ногою.

Головний менеджер по роботі з клієнтами - Габріель, умів писати так, що вже після третього повідомлення Саші хотілося звільнитися. На щастя, він не був її безпосереднім начальником і вони ніколи не перетиналися на онлайн зустрічах. До сьогодні.

Під повідомленням від Габріеля уже стояло кілька реакцій.

👍 від її начальника Томаса.

✅ від іллюстраторки Мії.

☕ від Інес, подруги з маркетингу.

Саша додала ще один лайк, на мить закрила очі і продумала план дій. Телефон довго не протягне.

Якраз прийшло нове повідомлення - Інес написала приватно.

Інес Рей:
Ти готова? Бо мені вже страшно. 

Саша озирнулася на квартиру.

Олександра Новак:
Мене затопили.

Три крапки з’явилися миттєво.

Інес Рей:
ЩО???

Олександра Новак:
Сусіди зверху. Пів ночі вичерпувала воду. Ноутбук мертвий. Інтернет теж.

Інес Рей:

Може встигнеш в офіс? Або з телефона точно не вийде провести?

Олександра Новак:
Ні, у мене презентація. В офіс не встигну.