Розділ 2

Ксенія поклала трубку і відкинулася на сидіння. Автобус рушив. Дівчина роззирнулася по сторонам і зрозуміла, що нових пасажирів немає. Студенти жваво щось обговорюють в кінці салону. Щасливі. Ксенія ненароком згадала і свої студентські роки. Вони з Аліскою познайомилися на першому курсі і відтоді товаришують. Дівчата часто любили подорожувати по Україні. Отак візьмуть квитки в п’ятницю і на вихідних нове місто. А в понеділок знову на пари. Класні були часи, мирні. Зараз так не поподорожуєш. Але, здається, для студентів подорож в автобусі в село – це теж весела пригода.

Дідусь зі своїми великими сумками теж нікуди не подівся, здається він теж вирішив поспати в дорозі. Ксеня вмостилася зручніше, дістала навушники і ввімкнула улюблений плейлист. Мамі телефонувати не стала, бо знала, що зв’язок нестабільний, тому написала смс. Дівчина любила подорожувати, в дорозі слухати музику і дивитися на дорогу. Просто зараз такий релакс випадає не часто.

В навушниках улюблена музика, ліхтарики за вікном виблискують і здається знову почався сніжок, Ксенія на стільки розслабилася, що навіть заснула. Уві сні їй наснився високий чоловік, який дарує рожеві домашні капці. Він щось спробував ій сказати, але дівчина різко прокинулася.

-Тьху ти. І насниться ж таке. Заморочила мені Аліска голову. – подумала про себе Ксенія і розззирнулася.

Автобус стояв біля якоїсь зупинки. Ксеня з просоння погано орієнтувалася в просторі. Студентів вже не було, а водій з дідусем щось жваво обговорювали і до дівчини долітали окремі врази: «А як ми?», «ми заплатили»…

Ксенія спробувала зібратися, остаточно прогнати залишки сну і підійшла до чоловіків.

Водій почав пояснювати, що хуртовина наближається швидше, ніж всі розраховували і водій не далі вже не їде. Він розуміє пасажирів і згоден повернути гроші. Ксенія стояла в шоці.

-Вибачте, ладно я, а як же дідусь добереться до місця призначення. – втрутилася в розмову Ксеня.

-Дідусь? Який? – здивовано відповів водій.

-Оцей! – і дівчина вказала на чоловіка, що стояв поруч.

-Я звичайно, не хлопчик, але і в дідусі не збираюся ще записуватися! – почувся голос чоловіка.

Коли він розвернувся до Ксенії, дівчина, аж рота відкрила. Перед нею стояв доволі молодий мужчина, щонайбільше років 40.

-Ой, вибачте… я думала…  -ніяково почала лепетати Ксенія.

-Та, все нормально, я розумію, що в кожусі і не спавши майже добу, я навряд чи гарно виглядаю. – з посмішкою сказав чоловік.

-От і чудово, що ви домовилися, ось Ваші гроші, а мені вже час їхати. Вибачте, ще раз. Може Вам пощастить спіймати машину. Ти паче, що до пункту призначення ми не доїхали кілометрів 20-25. – жваво почав лепетати водій.  

-Почекайте, але ж… - спробувала вствати хоч слово Ксеня.

-Не старайтеся. Давайте, я Вам допоможу вийти. – з посмішкою сказав незнайомець.

Ксеня тільки спробувала ступити на сходинку, як її надламаний каблук остаточно зламався і дівчина ледь не впала. Незнайомець легко підхопив дівчину і поставив на ноги.

-Дякую – трохи зашарівшись відповіла Ксеня.

-Завжди радий допомогти, пані Сніжинко. – відповів «дідусь»

Далі чоловік дістав всі сумки і поставив їх поруч. Водій побажав парочці щасливого нового року, закрив двері і швидко поїхав в інший бік.

-Клас! І що тепер робити? – з розпачем в голосі заявила Ксеня.

-Ловити авто. – спокійно сказав незнайомець.     

-Я так і знала, що цей рік мене остаточно доб’є. Не день, а казна що. Чому мені завжди так щастить.

-Пані Сніжинко, заспокойся. Я доставлю тебе до замку до опівночі, не переживай – спокійно і лагідно сказав чоловік.

-Не називайте мене так. Яка я пані Сніжинка.  – фиркнула дівчина

-А як Вас величати?

-Ксенія.

-Дуже приємно. А я Костя.

-Дуже приємно. Вибачте, Костю, що я гарчу, але… я не люблю, коли не можу контролювати ситуацію. – спробувала трохи м’якше пояснити дівчина.

-Ксеню, все ок. Я розумію. Застряти в новорічну ніч, посеред поля з невідомим дідуганом – це ще та пригода – потролив дівчину Костя.

-Вибачте, ще раз. Я дійсно не розгледіла  і…

-Все добре. Давай на «ти», а то невідомо скільки нам тут ще стояти. – запропонував Костя.

-Давай. А що жодного авто?

-Ні. А ти до кого їхала? До чоловіка?

-Ні, до мами. Так замоталася на роботі, що змогла тільки на цей рейс сісти. Подруга пропонувала залишитися у неї і вже завтра їхати, але я вирішила ризикнути. Хотіла знову, як в дитинстві зустріти новий рік: тепла грубка, запах хвої і мандаринок. А що натомість маю…

-«Хто не ризикує, той не п’є шампанського», як то кажуть – пожартував Костя.

-Шампанського в мене теж немає. В супермаркеті останню з-під носа забрали. І кабук остаточно зламала… і…

-Не переживай Ксеню, можливо таким чином у твоє життя хоче увійти щось хороше? – загадково сказав Костя.