Розділ 1

-Привіт, Алісо. Ти телефонувала? Вибач, не могла раніше взяти трубку. Така запара була на роботі. Це повний треш! - трохи втомлено тараторила Ксенія.

-О, привіт, подруго! Хотіла запитати про твої плани на Новий рік. Не передумала? Може все ж до нас? - відповіла Аліса.

-Аліско, ти ж знаєш, я пообіцяла мамі приїхати. І так вже місяців 3 не можу до неї вибратися, з цією роботою.

- Ну, ти сама обрала шлях “крутого працівника”. - з сарказмом відповіла подруга.

-Не починай! Я і так ледве стою, немає сил взагалі. А мені ще декілька годин трястися в автобусі. - стомлено відповіла Ксенія.

-Тю, чого в автобусі? І взагалі, де ти? Чого так шумно?

-Не питай. Я на автовокзалі, чекаю на відправлення свого автобуса. Через негоду, яка насувається, електричку відмінили. Змогла знайти єдиний автобус, який проїжджає повз наше селище. До відправки ще хвилин 20, тому я забігла в супермаркет за покупками. Бо купити раніше нічого не встигла.

-Тю, ти як завжди все в останній момент робиш.

-Я планувала сьогодні попрацювати вдома і все встигнути зробити. Але шеф захотів мене бачити в офісі і протримав майже до 18.00. Тому, я нічого не встигла зробити. Добре, що подарунки додумалася взяти з собою в офіс. Мінус одна проблема.

-Ксеню, я тобі давно казала, що твій шеф гад і потрібно шукати іншу роботу.

-Аліско, прошу не починай. Все я знаю, але тут дуже хороші гроші платять, тому я поки не звільняюся. Крім того, до кого мені по вечорам поспішати? - з розпачем в голосі відповіла Ксенія.

-Добре, не буду. Це твій вибір. Крім того, Новий рік на носі, не будем про погане. До речі, а ти встигнеш доїхати?

- Так, маю до опівночі вже бути в селі.

- А з ким ти їдеш, може зятя, нарешті, привезеш Олені Миколаївні під Новий рік? - підколола Аліса.

-А ти все ніяк не заспокоїшся? - гаркнула Ксенія.

-Нє, ну а що? Хоча, ти права, подруго, 31 грудня о 20.00 в автобусі можуть бути тільки …

-Ну, давай договорюй! - фиркнула Ксенія

-Не ображайся, Ксюша. Але це правда. Всі вже вдома, готуються до Нового року.

-Я знаю. І ти права, автобус майже пустий. Група студентів, що їдуть до когось тусити на дачу  і якийсь дідок, хай йому грець.

-А дідусь, тобі, що зробив, що ти так про нього відзиваєшся?

-Нічого. Просто поставив свої клумаки, не пройти не проїхати і я, коли заходила в автобус мало не впала, ще й каблук майже зламала. Тепер ходжу, як кривенька качечка. А ну почекай, зараз передзвоню, бо хочу взяти пляшку ігристого, тут одна залишилася, на верхній поличці, а з телефоном не дотягнуся.

Ксенія поклала телефон і хотіла вже взяти бутику, але побачила, що її вже немає. Попереду йшов високий хлопець з пляшкою її ігристого. Ксенія ледь не розплакалася. Да що ж сьогодні за день такий. Дівчина ще раз оглянула полиці, але, окрім пари пляшок міцного алкоголю нічого не побачила. Ксенія глянула на годинник і побачила, що її автобус ось буде відправлятися, і якщо вона хоче на нього встигнути, то треба поспішити.

Коли Ксенія вийшла з магазину, то попрямувала до автобуса і знову набрала подрузі.

-Ну, що як ігристе? - підколола Аліса.

-Це просто якийсь треш. Якийсь здоровило, забрав останню пляшку з під носа - ледь стримуючи сльози говорила Ксенія.

-О, я бачу, ти сьогодні популярна подруго, кавалери так і сипляться тобі до ніг. - спробувала розрядити ситуацію Аліса.

-Ага, через одного, зламала каблук в улюблених чобітках, а інший залишив мене без улюбленого напою в новорічну ніч. Прям не знаю, кого з них обрати. Всі такі в моєму стилі. - саркастично відповіла Ксенія.

-Ксюхо, не кисни. Поки є час приїзди до нас.

-Ні, я не залишу маму саму. Тим паче, я їй обіцяла.

-Ну тоді, дивися на всі ці негаразди філософськи. Значить в новому році пощастить.

-Ага! Сподіваюся. Головне, щоб цей рік мене остаточно не добив.

-А чого б ти хотіла зараз? Загадай бажання, може воно здійсниться.

-Аліско, ти завжди була мрійниця. Я давно вже в таке не вірю.

-От тому, твої бажання і не збуваються, бо ти в них не віриш!

-Ну, добре, я б хотіла зараз не в своїх зіпсованих чоботях сидіти, а в теплих домашніх рожевих пухнастих капцях! - прошипіла Ксенія.

-І все?

-Ну для початку так. Бо стрибати майже на одній нозі по кризі, якось не прикольно.

-Да ну тебе. Завжди ти все приземляєш. А дива таки трапляються, якщо в них вірити!

-Так, Аліско, не будемо сперечатися, тим паче в новорічну ніч. Я обіцяю, що спробую повірити в дива, якщо отримаю рожеві домашні капці.

-Так, все Ксюхо, з тобою не можливо говорити про серйозні речі. Будеш вдома, напиши, як доїхала. З Новим роком тебе Ксенія. Бажаю тобі повірити у дива! Передавай вітання Олені Миколаївні!

-Дякую, Алісо. Не ображайся. Ти ж знаєш, я в цьому плані досить практична і раціональна. І вже давно не вірю в чудеса. З Новим роком! Люблю тебе! Вітання родині!