Останній варіант я навіть подумки не хотіла вимовляти.
— Мені потрібно знати, з ким я їду на яхті, — нарешті знайшла я більш-менш пристойне пояснення.
— Авжеж, — він іронічно усміхнувся.
— Що "авжеж"?
— Нічого. Просто дуже переконлива версія.
— Натане!
Він засміявся, а я відвернулася до моря, вдаючи, що мене страшенно зацікавила якась чайка, яка кружляла над водою.
— А Максим? — запитала я за хвилину. — Він знає про вашу історію?
— Гадаю, знає.
— І все одно з нею?
— Люди часто знають правду й усе одно роблять власні висновки. Можливо, він думає, що з ним такого не трапиться…
— Ти умієш всьому знайти причину, — похитала головою я.
— Я адвокат.
— Знову це виправдання…
Він усміхнувся:
— А ти ревнуєш.
Я так різко зупинилася, що мало не врізалася в нього.
— Я?!
— Ти.
— З чого ти це взяв? — видихнула я.
— З чого-з чого, та з твоїх слів. І з того, як ти щойно почервоніла!
— Я просто цікавлюся.
— Звісно, — хмикнув він. — Цікавість і нічого більше…
— І взагалі, чого мені ревнувати? — я відчула, що починаю говорити надто швидко. — Ти ж сам сказав, що вона тобі зрадила, значить, між вами все давно закінчено. До того ж у неї є хлопець, у тебе є я…
На останньому слові я мимоволі затнулась. Несміливо глянула на нього. Як він відреагує?
Натан згідно кивнув головою.
— У мене є ти, — повторив він.
Я відчула, як у грудях стає гаряче, а щоки зрадницьки починають палати.
— Ну це не насправді, — поспішила уточнити я.
— Поки що.
Я підняла на нього очі.
Але Натан уже дивився на море, ніби нічого особливого не сказав.
А я раптом подумала, що вечір на яхті може виявитися значно небезпечнішим, ніж будь-яке завдання, яке здатні вигадати організатори цього клятого шоу…
***
Я дуже ретельно вибирала сукню для цієї вечірки. Навіть Ліну підключила, набравши її по відеозв’язку. дочекавшись моменту, коли Натан піде в душ.
Вона виглядала сьогодні значно краще, ніж під час нашої останньої розмови. Вже не було кіл під очима, і навіть з’явився легкий рум’янець на щоках. Хоча може то був вдало накладений макіяж, хтозна.
— Віко, я бачила в Інсті організаторів рілс з вашим поцілунком, ви молодці, все виглядало дуже органічно! — затараторила вона .
— Дякую… — трохи знітилась я. — Ну, ми старалися виглядати природно…
— Та у вас обох акторський талант пропадає… Ти так дивилася на Натана, що я навіть на якусь мить повірила, що ти в нього закохана! — емоційно вигукнула сестра.
Я відчула, як мої щоки починають зрадницьки горіти.
— Я чого дзвоню, тут нас із Натаном запросили на вечірку на яхті. а я не знаю, що в таких випадках вдягають, може, ти підкажеш…
— Авжеж, — закивала Ліна. — Давай. покажи сукні, які ти прихопила з собою з моєї квартири, спробуємо обрати таку, щоб на тій вечірці всі чоловіки попадали тобі під ноги!
“Не треба всіх, — подумала я. — Натана мені цілком достатньо”. І при цій думці всередині мене ніби метелики запурхали. Я раніше думала, що це лише образний вислів, але ж ні. Все існувало насправді. І закоханість, і ревнощі, і метелики в животі… І бажання, щоб цей вечір закінчився чимось особливим, щоб моє життя змінилося раз і назавжди…
Все було так чудово, і сукня, обрана Ліною, мені дуже личила, і Натан, вийшовши з ванної, подивився на мене з таким виразом обличчя, що я зрозуміла — він теж відчуває те ж, що і я. І я була така щаслива, що мені навіть трохи стало страшно — не може людина бути настільки везучою, якщо все життя їй не щастило. Раптом доля підготувала для мене якусь пастку, наприклад, ця яхта піде на дно, як Титанік? І тут же я усміхнулась тому. які дурниці лізуть мені в голову. Звісно ж, усе буде добре. Все буде як треба. І ніякі Ірини не стануть нам на заваді… Шкода, що я тоді не здогадувалася. наскільки сильно помилялася…
Продовження - завтра опівночі!
Додавайте книгу "Майже одружені" у бібліотеку і ставте їй сердечко, щоб не загубити її і дізнатися, що буде далі!
Якщо ви ще не зареєстровані на Букнет, то не зможете зберегти цю історію, для цього потрібно зареєструватися, це безкоштовно і швидко робиться за допомогою Фейсбук, Гугл або електронної пошти. Попереду найцікавіше)