34. Наш перший поцілунок

Після сніданку нас повели до відкритого майданчика біля басейну. Посеред тераси стояла невелика сцена, прикрашена білими квітами, а за нею відкривалася така краса, що навіть оператори раз у раз поглядали не в монітори, а на море. Сонце вже піднялося досить високо, вода виблискувала тисячами сонячних зайчиків, а легкий вітер час від часу розвівав довгі фіранки, створюючи ідеальну картинку для романтичного шоу.

Валентин одразу взяв слово.

— Сьогодні все дуже просто. Кожна пара виходить на майданчик, отримує хвилину на підготовку, після чого має продемонструвати поцілунок, який, на їхню думку, найкраще передає почуття між закоханими людьми. Це не конкурс акторської майстерності й не перевірка техніки. Ми оцінюватимемо щирість, емоції та те, наскільки ви довіряєте одне одному.

— Та ну? — тихо пробурмотів Натан. — А я вже думав, будуть судді з табличками, як у фігурному катанні.

— Не доволь мене до істерики, — прошепотіла я. — Я й так ледве тримаюся на ногах.

— Дихай глибше, — сказав він з виглядом лікаря, тільки стетоскопа бракувало. 

— Я дихаю.

— Ні. Ти зараз нагадуєш чайник перед закипанням.

Я вже відкрила рота, щоб відповісти щось їдке, але першою на сцену запросили Мірадель і Жозе.

Співачка вийшла так, ніби це був фінал її сольного концерту. Вона одразу поклала руки чоловікові на плечі, щось прошепотіла йому, після чого вони закружляли в короткому танці. Жозе підхопив її на руки, плавно опустив додолу, і лише тоді вони поцілувалися під захоплені вигуки частини знімальної групи.

— Ефектно, — визнав Натан.

— Вона ж співачка.

— А він танцівник.

— Нам таке не повторити, — я зітхнула.

— Ну й добре, — пирхнув він. — Такі піруети зовсім не в нашому стилі…

Наступними були Олег Носик і Вівіан. Вони поводилися набагато природніше: довго сміялися, про щось жартували між собою, а потім Олег просто обійняв дружину так міцно, що вона сама потягнулася до нього. Їхній поцілунок був коротким, зате дуже теплим.

— Оце вже більше схоже на справжнє життя, — тихо сказала я.

— Згоден.

Дарина з Данилом теж не підкачали. Перед тим як поцілувати чоловіка, вона урочисто повідомила, що відкрила серцеву чакру, і попросила Всесвіт благословити їхню енергію кохання. Данило лише важко зітхнув із виглядом людини, яка звикла до подібних промов, після чого поцілував дружину в чоло.

— Вони такі милі, — не втрималася я.

— А мені його шкода.

— Чому?

— Бо він щоранку прокидається поруч із людиною, яка може пояснити будь-яку проблему ретроградним Меркурієм.

Я тихенько засміялася.

— Кароліна і Юрій! — покликала Варвара, а для мене це прозвучало як запрошення до публічної страти. 

Я відчула, як долоні миттєво стали холодними.

Натан обережно взяв мене за руку.

— Дивись на мене, — прошепотів він. 

Я підняла на нього очі.

— Не думай про камери, — продовжив наставляти мене Натан. 

— Їх тут штук десять, — жалібно промовила я. — Як про них можна не думати?

— Не думай про учасників, — він ніби не чув моїх заперечень. 

— Вони всі дивляться… А ще ведучі зі своїми пласкими жартами…

— І про Валентина з Варварою теж не думай, — сказав. як відрізав Натан.

— А про що тоді думати? — я глянула на нього зі здивуванням. 

Він ледь усміхнувся.

— Про те, що ми зараз маємо переконати всіх, ніби давно кохаємо одне одного.

— Це взагалі не допомагає.

— Тоді просто дивись на мене, — він підморгнув мені і простягнув руку, яку я стиснула  у своїй руці. 

Ми вийшли в центр майданчика.

Навколо одразу запала тиша.

Я чула лише шум моря й власне серце, яке калатало так голосно, що я боялася, що чутливі мікрофони зафіксують цей звук…

Натан став навпроти мене, не поспішаючи щось робити. Він просто дивився мені в очі так уважно, що весь гамір навколо наче відійшов на задній план. Ніби в цілому світі лишилися тільки ми двоє — він і я. 

— Чому ти усміхаєшся? — ледь чутно запитала я.

— Бо ти зараз неймовірно гарна. Я щасливий, що можу поцілувати тебе.

Я кліпнула очима.

— Це теж частина ролі?

— Ні.

Його відповідь прозвучала так тихо й щиро, що в мене раптом зникло бажання втекти, сховатися або почати жартувати.

Натан повільно провів великим пальцем по моїй щоці, ніби випадково прибираючи пасмо волосся, яке розтріпав вітер, а тоді нахилився зовсім близько.

Я заплющила очі за мить до того, як відчула на своїх губах легкий, теплий поцілунок.

Він не був демонстративним чи зухвалим, не нагадував сцену з мелодрами, яку показують у трейлері, щоб привернути увагу глядачів. У ньому не було поспіху. Натан цілував мене так обережно, ніби весь цей час найбільше боявся не програти конкурс, а ненароком мене злякати.

І саме тому мені раптом захотілося, щоб цей поцілунок тривав хоча б на кілька секунд довше…