33. "Солоденька цукерочка"

Я кинула швидкий погляд на Натана. Він жував бутерброд з абсолютно непроникним виглядом. Так, Віко, тримай себе в руках! Зараз ти Кароліна, блогерка, все життя якої проходить на виду в інших, ти не повинна соромитися поцілунку з твоїм же законним чоловіком! 

 — Як мило! — Мірадель кинула ласий погляд на свого молодого чоловіка. — Задамо жару, Жоро?

 — Люба, не клич мене цим вульгарним іменем, я Жозе, — промовив він невдоволено. Я згадала інформацію, яку нагуглила про кожного з учасників шоу. У паспорті Жозе справді стояло рідкісне для нинішніх часів ім’я Георгій. Певно, хлопця назвали так на честь діда або прадіда. Він з дитинства займався бальними танцями, займав призові місця в різних конкурсах, навчався в Університеті культури. Але, коли настала пора обирати життєвий шлях, він не став животіти в якомусь ансамблі народних танців чи керівником дитячої хореографічної студії. А зайняв провідне місце спершу в балеті, а потім і в серці естрадної зірки, старшої від нього на п’ятнадцять років.

 — Так, сьогодні сімнадцятий місячний день, — заклацала у себе в телефоні Дарина. — Це ідеальний час для пристрасті і чуттєвого еротизму! 

 — Ви що, обираєте по Місяцю дні, в які маєте кохатися? — здивовано покосився на неї Олег Носик.  — Бачив я безліч дивних людей, але таке зустрічаю вперше…

 — Між іншим, місячний календар — дуже корисна річ, — заявила Дарина.  — Якщо дотримуватися рекомендацій для кожного місячного дня, ваше життя гармонізується…

Вона ще щось довго говорила, та я не стала слухати. Користуючись тим, що увага ведучих була прикута до монологу Дарини, я схилилася до вуха Натана і прошепотіла:

 — Що нам робити? Я не можу…

 — Заради наших брата і сестри доведеться пожертвувати власним комфортом, — філософськи промовив він, відпиваючи ковток води з лимоном. 

 — Значить, тобі буде некомфортно цілуватися зі мною?  — насупилась я. 

 — Знаючи, яка ти тривожниця, і те, що нас при цьому зніматимуть на камеру — так, некомфортно, — кивнув він.  — Але доведеться продовжити грати наші ролі, раз ми вже почали. Буде не спортивно злитися через найперше випробування, чи ти іншої думки?

Я тільки розтулила рота, збираючись обуритися на нього за “тривожницю”, як до нас непомітно підкралась Варвара і тицьнула мені під носа мікрофон. 

 — А що ви думаєте про сьогоднішнє завдання для закоханих? — вкрадливо поцікавилась вона. — Кароліно, для тебе, мабуть, цілуватися на публіці — звичне заняття?

Я подарувала їй голівудську усмішку, хоча насправді мала величезне бажання послати ведучу з її токсичними запитаннями  куди подалі.

 — Так, вона це любить, — прийшов на допомогу Натан, притягуючи мене до себе і обіймаючи за талію.  — Моя солоденька цукерочка…

Я з усієї сили наступила йому на ногу під столом, продовжуючи при цьому щосили усміхатися в об’єктив…

— Ай... — крізь зуби прошипів Натан, але миттю знову розплився в бездоганній усмішці. — Бачите, яка в мене пристрасна дружина? Уже не може дочекатися конкурсу.

— Це від великого кохання, — солоденьким голосом підтвердила я, ще раз ледь помітно притиснувши його кросівок своїм.

Варвара задоволено усміхнулася.

— Обожнюю такі живі емоції. Гадаю, глядачам ви сподобаєтеся.

— Ми теж на це сподіваємося, — майже хором відповіли ми.

Щойно вона відійшла, я відпустила усмішку й тихенько пирхнула.

— "Моя солоденька цукерочка"? Серйозно?

— А що? — він невинно кліпнув очима. — На мою думку, дуже романтично.

— Романтично? Це звучало так, ніби ти рекламуєш кондитерську фабрику.

— Добре, наступного разу назву тебе моєю булочкою.

— Натане! — обурилась я.

— Що?

— Замовкни.

— Уже мовчу.

Його очі при цьому сміялися так відверто, що мені знову захотілося наступити йому на ногу. Щоправда, тепер більше для годиться, ніж від справжньої злості…