31. Сеанс масажу

Я розгубилася, не розуміючи — жартує він чи говорить серйозно.

 — Всі мої вміння в масажі обмежуються дитячим віршиком “рейки-рейки, шпали-шпали”, — спробувала віджартуватися я. 

 — Такий масаж мене цілком влаштує, — серйозно сказав Натан.- Ти ж розумієш, важлива не якість виконання, а сам факт, що домовленості дотримано…

 — Добре,  — зітхнула я приречено. — Лягай на живіт…

Він слухняно ліг долілиць:

 — Можеш сісти на мене, так тобі буде зручніше.

 — А тобі не буде важко? — з сумнівом запитала я.

 — Авжеж ні, сідай, — попросив він. 

Радіючи, що на мені піжама, а не нічна сорочка. я сіла Натану на спину і легенько помасажувала йому плечі. У нього була на диво гладенька і приємна на дотик шкіра. От чому дівчата користуються різними скрабами, кремами, сироватками і не досягають такого ефекту? Може, це все секрет чоловічих гелів для душу? Треба придбати собі такий, як у Натана…

 — Так нормально? — запитала я. 

 — Угу,  — пробурмотів він. — А де рейки зі шпалами?

 — О’кей, зараз будуть, — я стала робити рухи по його спині згори вниз, а потім з боку в бік, виходили такі собі квадратики. І примовляла при цьому:

 — Рейки-рейки, шпали-шпали

Їхав поїзд із Полтави.

Ось віконце відчинилось –

І горошки покотились… — 

Я зобразила пальцями такі рухи, наче граю на фортепіано. Натан аж щось замурчав від задоволення. 

  — Йшли курчата, ціпу-ціпу, — продовжувала я, зображуючи, як курчата дзьобають горох.  — Дзьобали собі на втіху.

А за ними гусенята,

Теж пощипують завзято.

Далі йшла сім’я слонів,

Тупали, аж гай шумів.

Далі бігло ведмежа

І спіймало нам вужа…

 — Слова про спійманого вужа на щось натякають? — запитав Натан.

 — На те, що ти скрізь шукаєш прихований зміст, а іноді банан це просто банан, — процитувала я Фрейда ( точніше, анекдот про відомого прихоаналітика)... І скоромовкою продовжила:

  — Далі йшов до нас вовчок

І вкусив нас за бочок…

Сказавши це, я досить сильно полоскотала Натана за ребра. Він аж ойкнув від несподіванки і скинув мене зі своєї спини. За мить ми опинилися обличчям до обличчя, так близько, що я аж затамувала подих. Вдихала аромат його гелю, який ішов чи то від його шкіри, чи від моєї власної…

 — Я просив робити масаж, а не лоскотати, — він зазирнув мені в очі. 

 — То це такий масаж, тобі що, не робили його в дитинстві? — запитала я, ледь усміхнувшись. 

 — Мабуть, робили, але я вже забув…

 — Бо ти і в дитинстві був страшенно серйозним. Читав, мабуть, лише товсті енциклопедії, — припустила я. 

 — Ти погано мене знаєш, — прошепотів він, наблизивши губи до мого вуха, так, що в мене аж мурашки побігли по всьому тілу від цих його слів. 

 — Ну і…? — мій голос враз захрип. Все-таки не треба було мені погоджуватися на це дурне спільне ліжко. Треба зараз встати і піти на диван… Але неслухняне тіло принишкло і не бажало рухатися. 

 — А ти що читала, певно, любовні романи у м’яких палітурках? Тих, де зображені парочки — чоловік, голий до пояса і жінка з декольте? — він насмішкувато глянув на мене і відсторонився. Ліг на свою половину ліжка, заклавши руки за голову, а нижню частину тіла чомусь прикривши ковдрою, хоча в спальні було досить тепло. 

Я спіймала себе на думці, що мені шкода, що він більше не нависає наді мною і не дивиться мені в очі. 

 — Зовсім ні, — сказала я трохи ображено. — Я взагалі трилери люблю.

 — Про Аделіну? — продовжував зубоскалити він.

 — Йди ти! — я кинула в нього подушкою. — Все, мені пора спати, свою частину домовленості я виконала, масаж зробила, тепер нічого тобі не винна! 

 — Що це ти робиш? — він здивовано поглянув, як я згортаю у валик простирадло і  вкладаю на середину ліжка між нами. 

 — Як що, кордон, — буркнула я.  — І якщо порушиш його, я придумаю для тебе дуже жорстоке покарання! 

 — Відшмагаєш мене? — до Натана повернувся той зубоскальський тон, який раніше страшенно мене бісив. І я відчувала досаду, що ми, мабуть, більше не поговоримо серйозно, як двоє дорослих людей, бо весь цей день він просто виконував ту кляту домовленість… А насправді йому приносить задоволення можливість знущатися  і кепкувати з мене…

Як же я була розчарована в ньому! А ще у тому, що коли ми були так близько, він навіть не зробив спроби поцілувати мене. Невже я взагалі не здатна викликати в кого-небудь пристрасть? 

Я глянула на свою піжаму у ведмедиках, яку купила в місцевому магазині, і рішуче вимкнула світло. 

 — Добраніч, — пробурмотіла, повернувшись до Натана спиною. 

 — Добраніч, — сонним голосом відповів він, а за мить я вже почула його розмірене дихання, яке свідчило, що Натан заснув….

Я ж лежала, як дурепа, і витріщалась у темну стелю…