30. Зобов'язання треба виконувати

Я  стояла перед дзеркалом і розчісувалась, коли Натан вийшов з ванної. Він був в одних лише боксерах, і витирав рушником волосся після душу, на засмаглій шкірі де-не-де залишилися крапельки води. В мене аж дух перехопило. коли побачила його позаду себе у дзеркало. Не хотіла витріщатися на нього, тому швидко схопила з ліжка свою піжаму і попрямувала до ванної. 

Я й забула за тим нашим примиренням і  досить цікавими  і змістовними розмовами, що нам доведеться знову спати в одному ліжку. Минулий вечір Натан провів у вітальні за роботою. а зараз, схоже, має намір одразу лягти спати… І зараз, як я вийду з ванної, він буде на мене дивитися… Я, правда, в піжамі буду, і все ж…

Може, почекати, поки він засне, і тоді вийти? Але, по-перше, я гадки не мала, як дізнатися, що Натан уже заснув, а по-друге, він міг і не заснути досить довго, сидітиме в інтернеті, а я, як дурепа, забарикадуюсь у ванній? Та він потім проходу мені не дасть своїи кепкуванням!

Я відкрутила воду. зняла халат і стала під душ. Побачила на поличці гель для душу, який явно належав Натану, відкрила, понюхала.  Він пахнув дуже приємно, чимось морським і хвойним, і ніби ще якимись цитрусами… Від мого необережного руху, коли я вже закривала кришку,  на долоню вилилась чимала порція гелю. 

 — От халепа! — вилаялась я. Спробувала відкрутити кришку однією рукою, щоб якось залити гель назад, але вона не піддавалась. Тож мені не залишалося нічого, як помитися його гелем, не пропадати ж добру. 

Я вдягнула піжаму, замотала волосся рушником і обережно визирнула з ванної. Так і сталося, як гадалося — Натан розтягнувся на своїй половині ліжка, не вкриваючись ковдрою, його оголений торс виглядав дуже спокусливо. Але сам він був повністю зосереджений на телефоні у своїй руці, на мене навіть не глянув. 

Я була трохи розчарована. Очікувала. що він скаже, що я гарна. ще щось таке…Натомість отримала повний ігнор. Я розмотала рушник і розпустила ще вологе волосся. 

 — Ти що, милась моїм гелем? — запитав Натан.піднімаючи на мене очі. 

 — Ага, прикольний аромат, — сказала я, відчуваючи, що червонію.  — Якщо хочеш, я можу тобі компенсувати, можеш завтра помитися моїм. З ароматом полуниці з вершками. 

 — Люблю полуницю з вершками, — хмикнув він. — Але боюся, якщо від мене буде пахнути таким, це виглядатиме дивно…

 — Це все умовності. — я знизала плечима.  — Хоча взагалі як хочеш, я ж не змушую тебе. 

Сіла на свою половину ліжка і вкрилася ковдрою по саме підборіддя. 

 — Як ти думаєш, яке завдання придумають для нас завтра?

 — Гадки не маю, — Натан знизав плечима. — Але натякали, що буде щось каверзне…

 — Не люблю я такого, мені подобається, коли все чітко і ясно,згідно правил, — промовила я. 

 — До речі, щодо правил, — Натан відклав телефон на тумбочку і потягнувся. — Хтось із нас цієї ночі став порушником кордону…

Я відчула, що червонію. 

 — Здається, ми обоє його порушили. Трішки, — тут же додала я.  — Якщо обоє, то певно, це порушення нівелюється? 

 — Зовсім ні, ми маємо просто обоє виконати свої зобов’язання…

 — Та облиш цю юридичну термінологію! — буркнула я.  — Твоїм зобов’язанням було не сваритися зі мною, а ти не виконав його, тож і я не буду…

 — Я сьогодні старанно його виконував, — відповів Натан, ледь усміхнувшись. — Ти. мабуть, помітила, що я не жартував з тебе, хоч мені й хотілося…

Я ж, дурна, думала, що Натан відчув до мене симпатію, а виявилось, він просто виконує свої “зобов’язання”. Мені захотілося взяти подушку і з усіх сил опкустити йому на голову. Адже він пошив мене в дурні. а я вже думала, що можу довіряти йому….

 — Молодець, візьми з полиці пиріжок. — буркнула я. 

 — Але тепер я чекаю від тебе зворотного виконання нашої домовленості,  а саме — масажу, — його блакитні очі безневинно дивилися на мене, тільки в їхній глибині стрибали лукаві бісики…