25. "Сварити чи лаяти?"

Спершу я відчувала невпевненість, але чим далі, тим більше вмикалося натхнення.

 — Я взагалі-то не любителька живопису… — насправді це була брехня. бо саме робота ілюстратора допомагала мені заробляти хліб насущний. Але Ліна  образотворче мистецтво ще зі школи терпіти не могла, всі малюнки за неї малювала я. А вона за мене розв’язувала задачки з математики. — Але коли я побачила Юру, який скромно стояв біля своїх полотен, в мені ніби увімкнулася музика. Такий чудовий романтичний вальс… І на фоні цієї музики чийсь голос — можливо мого янгола-хранителя? — чітко промовив: “Він — твоя доля!”

Я зробила паузу, бо не дуже уявляла, що було далі. Але Натан продовжив за мене. 

 — Я, коли побачив таку красуню, ніби прикипів до підлоги. В голові крутилися думки, що потрібно підійти, познайомитися, можливо, запросити Ліну кудись… Але куди? Я боявся, що вона мені відмовить. Все-таки вона публічна особа, популярна блогерка, а хто я? Простий художник, можна сказати, навіть початківець… І все ж я наважився. Підійшов до Ліни і, дивлячись у її бездонні очі, запитав: “Скажіть, будь ласка, я можу намалювати ваш портрет? Ви схожа на Лорелею із вірша Гейне….”

 — Як романтично, — зітхнула Варвара, поїдаючи Натана млосним поглядом. — І що, ви його намалювали? Можете показати фото? Нашим глядачам теж цікаво глянути…

Натан завмер на півслові, я розуміла, що він не знає, що сказати. Бо, звісно. всю історію з портретом він вигадав. І я теж не чула нічого про те. малював Юра свою наречену чи ні. 

 — В мене, на жаль, немає зараз фото цієї картини, — поспішно сказала я.  — Хоча вона просто чудова!

 — І в мене немає, — швидко додав Натан.

 — Але ж ви намалюєте картину для нашого аукціону, правда? — усміхнувся Валентин.  — Хтось із підписників Інстаграму нашого телеканалу зможе цю картину виграти!

 — Звісно, намалюю, — сказав Натан дещо натягнутим тоном, наче його спитали, чи полетить він на Марс, попередивши. що повернення назад не буде. 

 — Супер! — Варвара заплескала в долоні. — Ви всі неймовірні!  Дякую. друзі, за ваші історії знайомства! 

Я старанно усміхалася, хоча зі сторони це може й виглядало дещо нещиро.Але, сподіваюся, ніхто того не помітив. 

 — Зараз ви можете бути вільні, до вечора, — продовжила Варвара. — Ми оголошуємо голосування за наших учасників. Глядачі будуть відправляти повідомлення з номером пари, яка їм сподобалась Правда, на етапі знайомства ще ніхто не залишить шоу. Вибування учасників буде відбуватися кожні три дні, хто за ці дні набере найменше балів від глядачів, той і поїде додому без приза. А на головного переможця, що набере найбільше балів, чекатиме суперприз  — новенька автівка! Бажаю удачі, вона вам ще знадобиться! 

***

— От тягнув тебе хтось за язика, щоб розповісти про ті картини, — бубоніла я, коли ми з Натаном заходили до нашого номера. Зараз надворі було надто спекотно, тож ми вирішили трохи відпочити, а вже потім піти до моря. 

 — Ну, вибач,старався як міг, — він розвів руками. — Наступного разу будеш тільки сама говорити….

 — Чому це я маю сама за нас обох віддуватися? — обурилась я. 

 — Згадай, що це ти перша навішала їм лапші на вуха, сказавши, що я всю ніч малював… 

Сварку, яка от-от мала розгорітися, перервав телефонний дзвінок. Я побачила, що дзвонить сестра, і моє серце закалатало в грудях удвічі швидше. 

 — Це Ліна, — сказала я. — Як ти думаєш, вона буде нас сварити чи лаяти? Ой, я хотіла сказати “хвалити чи лаяти”...