19. Я готуюся до сну

Натан лише головою похитав:

 — Віко, наведи мені, будь ласка, хоч один приклад, коли я був з тобою несерйозним?

 — Ти весь час знущаєшся з мене, включно з цим моментом! — спалахнула я. — Таке враження, що ти мене тримаєш за дурочку!

 — Зовсім ні, — він похитав головою.  — Але годі з тим, скажи, що ти розумієш під словосполученням “ спілкуватися серйозно”? Говорити такою мовою, якою я  виступаю в суді?

 — Ти або дурень, або прикидаєшся! — я махнула рукою. — Добре, як хочеш далі корчити з себе клоуна, на здоров’я! А я йду в душ, а потім лягаю спати!

 — Та будь ласка, — він розвів руками. — Я схожу в душ після тебе, а поки що попрацюю у вітальні,  в мене важлива справа на носі. 

Він дістав з чохла ноутбук і вийшов зі спальні. Все-таки не варто було мені обзивати його клоуном, чоловіки зазвичай на таке ображаються…

Ну, пересердиться, де він подінеться. Нам завтра закохану парочку треба буде зображати…

Я дістала з сумки Лінину піжамку, втім. це вбрання було скоріше схоже на купальний костюм — спортивний ліф і шортики. А може, це й не піжама. а щось для занять йогою? Я згадала слова сестри про те, що вона зазвичай спить голою. Ну вже в цьому я не буду наслідувати її приклад. 

Ех. у мене вдома така м’якенька затишна піжамка в ведмедиках… А тут лише цей не дуже зручний комплект…

О, треба буде вирішити в магазин і придбати нову піжаму! Ліна узяла з мене слово, що я не візьму жодної власної речі з дому, але на те, щоб купити щось тут, заборони не було! Тож я пішла в душ з майже гарним настроєм, вимила голову, сполоснулась  після морської води ніжним гелем із ароматом бузку. висушила волосся феном, вдягнула умовну піжаму і висунула голову з ванної, щоб роздивитися позиції ворога. 

Ворога, тобто Натана, у спальні не було. Він досі сидів у вітальні з ноутом. Ну, це на краще. Не буде витріщатися на те. як я марширую з ванної до ліжка. Зараз ляжу, загорнуся в ковдру… добре, що на цьому гігантському ліжку їх дві. Погортаю соцмережі, та й буду спати…

***

Але сон щось не йшов. Я навіть почала рахувати від ста до одного у зворотньому порядку ( наче хтось казав, що це швидше присипляє, ніж звичайна лічба). Та  все одно не могла заснути. Зрештою. мені захотілось пити. Як на зло, не подумала про те, що вода була в барі, а бар стояв у вітальні. Треба було завчасно взяти пляшечку у спальню. А так доведеться йти повз Натана. І це виглядатиме так, ніби я не можу заснути без нього! Ніби я натякаю, що пора й йому приєднатися до мене у цьому дурному ліжку!

Ні, не піду я туди, краще помру від спраги! 

Покрутившись ще трохи з боку на бік, я пішла до ванної і напилася води з-під крана — несмачної, але обирати не доводилось. 

Повернулася на ліжко, заплющила очі і тут же відключилась. 

Вже не чула, як повернувся Натан і чи повернувся взагалі? Може, він усе ж заночував на дивані в вітальні? А може, як справжній трудоголік. сидів над своїми судовими справами цілісіньку ніч?

Я про це не думала, бо поринула у яскравий і безтурботний, як у дитинстві, сон…

.