18. Ні кроку через кордон

Сама не знаю, як це сталось, але вже за мить я опинилася в обіймах Натана. 

 — Що трапилось? — стривожено запитав він. 

 — Там щось… Якась  тварина, — тільки й вимовила я, озираючись у паніці. 

Натан поглянув у той бік. на який я вказала.

 — Та це ж медуза, — сказав він.  — Звичайнісінька медуза! Вона не кусається!

 — Я чула, що вони жаляться… — я про всяк випадок перебралась подалі від цього драглистого монстра, щоб він не робив мені нерви. 

 — То в тропічних широтах, там живуть велетенські медузи, і від доторку до них людина може захворіти, — пояснив Натан. — А наші маленькі, вони єдине, що можуть — пожалити, як кропива. 

І все одно, незважаючи на його доводи, купатися мені розхотілося, бо медуза в морі була не одна, далі на хвилях похитувалося ще кілька її сородичів. 

 — Ходімо до готелю, я втомилася з дороги і хочу спати, — зітхнула я. 

 — Добре, — Натан з легкістю погодився. 

Втім, дивився він зараз не мені в обличчя, а дещо нижче. Туди, де мокрий купальник обліпив моє тіло. 

Я помахала долонею перед його носом:

 — Космос, прийом! Земля на зв’язку! Куди ти дивишся?

 — Я? — він ніби прокинувся. — На тебе дивлюсь, а куди ще?

 — Так, це був перший і останній раз, що ти витріщався на мої груди! 

Він здивовано покосився на мене:

 — Не впізнаю тебе, ти завжди була така тиха і скромна, а тепер стала прямо мегерою!

  — Вжилася в роль своєї любої сестрички, — хмикнула я. — Але мені здається. це не так і погано. принаймні тепер я не боюся прямо казати людям, що я про них думаю!

***

Коли ми увійшли до номера, я спершу закинула брудний одяг до пралки, а потім уже повернулась у вітальню. Натан стояв з пультом в руках і замислено  перегортав канали.

 — Ти вже пересердився? — запитала я. 

 — А за що мені сердитися? — відповів Натан питанням на питання.  — У нас ніби все чудово…

 — Не все,  — нагадала я.  — У нас проблема з ліжком! 

 — Добре, я ляжу на підлорзі, — сказав він. — Якщо мене впіймають на гарячому, скажу. що мені стало спекотно на ліжку. 

 — А кондиціонер навіщо? — слушно зауважила я.  — Тут зовсім не спекотно.

 — Тоді зробимо так, — він зняв з ліжка покривало, скрутив його валиком, і вклав цей валик посередині  вздовж ліжка, ділячи його на дві рівні половини. — Це твоя територія, це моя. І ніяких порушень “державного кордону”, інакше — покарання!

 — Що за покарання? — я схилила голову набік. 

 — Ну, можна штраф призначити. Якщо ти порушиш кордон, то робиш мені масаж!

 — З якого дива мені його порушувати, — пирхнула я. — Ти такий самозакоханий. що думаєш, я почну вночі пробиратися на твою територію, бо не можу встояти перед твоєю харизмою?

 — Ну харизма в мене нічогенька, так, — сказав він дуже серйозно, за що отримав по голові подушкою. 

 — Добре, — відповіла я, дивлячись на трохи оглушеного Натана суворим поглядом. — Якщо я порушу кордон. то зроблю тобі масаж. А якщо порушником виявишся ти…

 — Ну. і яке покарання ти для мене придумала?  Поб’єш мене батогом? — він засміявся. 

 — Ні, гірше. Ти перестанеш вправлятися у дотепності на мою адресу! Будеш спілкуватися зі мною серйозно. — заявила я…

.