17. Пригода в морі

Мабуть, Натан зрозумів, яка буря вирує в моїй душі. бо він сказав:

 — Та не переймайся цим, тут місця вистачить нам обом. Думаю, у самій спальні все ж камер немає, принаймні я їх не бачу. А у вітальні є. Тож там нам треба грати щасливу парочку. А тут ми можемо бути собою. 

Цієї миті мій телефон голосно задзвонив. я поглянула на екран і побачила там ім’я сестри. 

  — Ліна дзвонить з черговими вказівками, — зітхнула. — Може, не брати слухавку?

 — Візьми, раптом це щось важливе, — сказав Натан. — А щоб вона тебе не напружувала, скажи, що в тебе сідає телефон, одна поділка лишилась, тож хай вона швиденько каже все, що хотіла сказати, бо телефон може вимкнутися будь-якої миті… І тоді, якщо вона раптом дістане тебе чимось, ти можеш дійсно його вимкнути і тобі за це нічого не буде…

 — Хитро…Адвокати — страшні люди, — сказала я і прийняла виклик. — Привіт, Ліно, ми вже приїхали, але в мене розрядився телефон. Він от-от вимкнеться, тому скажи швиденько, чому ти дзвониш, поки нас не роз’єднали…

 — А там що, немає розетки і зарядки? — невдоволено пробурчала Ліна. — Який тоді це люкс?

 — Розетка зламалась, чекаю майстра, — викрутилась я. 

 — Ну, добре…Ти знаєш. що завтра перший день зйомок?

 — Здогадуюсь, — тепер уже мій голос став невдоволеним. . — Ти прямо Капітан Очевидність…

 — Віко, ти сама  говорила, що часу мало! Слухай уважно — я в Телеграм тобі скинула текст самопрезентації, щоб тобі не довелося самій вигадувати. бо ти завжди була тугодумкою…

 — Зовсім ні, — мені стало аж образливо, бо я завжди гарнописала твори, невже якусь біографію не склепаю?  — Я, навпаки маю. швидку реакцію. 

 — Отже, відкриєш наш чат і почитаєш презентацію. А Натану мав Юра скинути…

 — Добре, я йому передам…

 — Ти ж там дивись, не осором мене, — почала Ліна точнісінько таким тоном, як нас обох виховувала мама, коли ми поверталися брудні і розпатлані з вулиці, де крім нас двох жили самі хлопці. — Одягайся тільки в мої речі, там я тобі скинула фото, що з чим комбінувати… І про макіяж не забувай…

Я швидко вимкнула телефон і зітхнула з полегшенням. 

 — Все ж гарна ідея —  казати, що мобільний розряджено, — похвалила  Натана…

***

Ми сходили в ресторан на вечерю, і тут для мене теж був цілий квест, бо я не здогадувалася, з чого половина страв , і як їх їсти. Зате Натан цілком невимушено користувався всіма численними приборами, і я обережненько повторювала за ним. 

 — Підемо купатися? — поглянула я на Натана, коли з вечерею було покінчено. 

 — Можеш іти, а мені тут клієнтка написала, я маю вивчити нові документи,  часу до засідання обмаль…

 — Ні. Натане, нам не можна скрізь ходити окремо. Бо організатори щось запідозрять! Бажано пересуватися скрізь за ручку і обмінюватися закоханими поглядами. Тому ми йдемо купатися. А документи твої нікуди не втечуть, вивчиш їх уже після повернення в номер! 

Я завбачливо перевдягнулась у купальник, тож навіть не довелося підійматися нагору, всі необхідні речі були в рюкзачку. 

На березі швидко скинула сукню, лишившись в купальнику і одразу забігла в воду. Натан трохи загаявся на березі, але потім також скинув шорти і футболку і, лишившись в самих лише плавках, наблизився до мене. 

Вода була прохолодна, але я не відчувала бажання опинитися на березі. Лягла на воду і попливла паралельно до берега. Аж раптом відчула, що моєї ноги торкається щось холодне і слизьке. Уява намалювала якогось величезного спрута, що полює на мешканців готелю і зараз повечеряє мною. Ой матінко…

Я й не помітила. як заволала вголос, так що Натан у пару стрибків опинився поруч зі мною….