16. Одне ліжко на двох

Щойно ми вийшли з машини, до нас одразу підійшла молода жінка з бейджем шоу на білосніжній блузочці. Вона мала ідеально вкладене волосся, яскраву посмішку і ту особливу енергію людей, які можуть за десять секунд переконати тебе, що навіть ранковий двокілометровий затор на дорозі був частиною чудового життєвого досвіду.

— Кароліна? Юрій? — запитала вона, хоча, судячи з її впевненості, сумнівів у неї не було. — Я Марія, координаторка проєкту. Дуже раді вас бачити! Нарешті ви приїхали.

— А що, всі ті зіркові учасники вже в зборі? —  запитав Натан.  — Якийсь маленький скандальчик уже трапився, чи ми нічого не пропустили?

Марія засміялася.

— У вас чудовий настрій, це добре. Саме такі люди нам і потрібні в шоу.

Я ледь не пирхнула. Вона ще не знала, що наш чудовий настрій переважно складався з моєї тривожності і Натанової здатності  іронічно коментувати все, що відбувається навколо.

— Вам же при реєстрації пояснили правила? — запитала Марія, коли ми прямували до входу.

— Пояснили, — відповіла я. — Хоча, якщо чесно, у мене від тієї кількості інформації в голові залишилися тільки слова «камера», «романтика» і «не забути усміхатися».

— Чудово, значить, основне ви запам’ятали, — серйозно сказала вона.

Я не була впевнена, жартує вона чи ні. Та й правил не пам’ятала, чи казала про них сестра? Єдине, що в мене засіло в голові з її настанов — це те, що Ліна любить спати голою. Але навряд чи це стосувалося правил шоу… Ну нічого, пошукаю перед сном в інтернеті, не думаю, що там щось секретне. 

Усередині готель був ще вражаючим, ніж зовні. Висока стеля прикрашена величезними люстрами, мармурова підлога блищала так, що я мимоволі перевірила, чи точно не залишила на ній сліди піску після нашого пляжного бою, а навколо стояв легкий аромат свіжих квітів і дорогих парфумів.

— Тут навіть повітря, здається, дорожче за те, яким ми дихаємо вдома, — прошепотів Натан.

— Сподіваюся, за повітря  з постояльців не знімають плату, — так само тихо відповіла я. 

Марія провела нас до ліфта, розповідаючи про територію готелю, басейн із видом на море, ресторан, танцпол, пляжну зону і всі інші зручності. Наш номер знаходився на одному з верхніх поверхів. Коли двері відчинилися, я знову завмерла.

 — Номер складається з вітальні, спальні і ванної кімнати,  — протараторила Марія. 

Вітальня була величезною. Біля панорамних вікон стояв затишний диван світлого кольору, поруч розміщувався невеликий столик із фруктами і пляшкою води, а за склом відкривався неймовірний вид на море, яке в променях вечірнього сонця виглядало майже нереальним. Поряд з диваном знаходились два крісла для відпочинку, на стіні висіли сучасні картини та великий плазмовий телевізор, а в повітрі відчувався  аромат троянд,  величезний букет з яких красувався в вазі на підлозі.

— Вау, — тільки й зміг сказати Натан.

— Згодна, — прошепотіла я, проходячи всередину.

Марія показала нам, де ванна кімната, пояснила, як працює система освітлення, і ще кілька хвилин розповідала про наш завтрашній розпорядок. 

— Якщо вам щось буде потрібно, звертайтеся до мене в будь-який момент, — сказала вона. —  Ось моя візитівка з номером телефону. А завтра зранку почнуться зйомки.

— Зйомки, — повторив Натан із приреченим виглядом.

Марія усміхнулася, попрощалась і вийшла, залишивши нас самих.

Я ще раз озирнулася навколо, захоплено розглядаючи вітальню, а потім штовхнула двері, що вели до спальні.

І саме тоді моя усмішка повільно сповзла з обличчя.

Бо посеред кімнати стояло одне-єдине ліжко — велике, розкішне, двоспальне. До нього навіть хотілося вжити не зменшувальне слово “ліжко”, а величне “ложе”. Воно було накрите м’яким плюшевим покривалом бежевого кольору. 

Я мовчки подивилася на нього, потім на Натана, а потім знову на ліжко.

— Скажи мені, що ти теж це бачиш, — повільно промовила я.

Натан подивився у той самий бік і кілька секунд мовчав.

— Віко…

— Так?

— Ну, було б дивно, якби у кімнаті молодят, що приїхали сюди, щоб провести медовий місяць, стояли два ліжка, — хмикнув він. 

 — Але… — я відчула, що червонію. 

 — Ну, хтось один може спати у вітальні на дивані. Правда, якщо тут є камери ( а я підозрюю, що є, бо в таких шоу зазвичай знімають учасників і поза майданчиком), і організатори шоу промоніторять, що ми спимо в різних кімнатах, вони можуть щось запідозрити. І тоді не бачити нам автівки…

Я мовчала, бо заперечити було нічого… Оце так засада для тебе, Віко… І як же ти будеш із цієї пастки викручуватися?..