14. Інтерв'ю на пікантні теми

Коли ми з Натаном вже сиділи в машині, він насмішкувато сказав:

 — То це чоловік твоєї мрії — мільярдер з Монако?

 — Нічого подібного, — я відчула, що червонію. 

 — То який чоловік твоєї мрії? Розкажи!  — наполягав він. 

 — А тобі навіщо ця інформація? — огризнулась я. 

 — Ну, ти сама ніби вчора мені писала, що треба обговорити якісь спільні версії відповідей на питання, які нам можуть задати на тому шоу. Щоб не вийшло. що я кажу: “Ми познайомились на рок-концерті”, а ти: “Ми познайомились у філармонії”....

 — О’кей, Ліна з Юрою познайомилися на художній виставці, куди її запросили, як блогерку, а Юра там виставляв свої картини разом з іншими молодими художниками. Щодо чоловіка мрії — то якщо мене про це спитають, я скажу. що це ти… ой, ну тобто, Юра! 

Він хмикнув:

 — Що, справді? Я чоловік твоєї мрії?

 — Звісно ні, — буркнула я. — Це версія для преси і організаторів конкурсу. Бо було б дивно. якби у дівчини, що лише позавчора вийшла заміж, була інша відповідь…

 — Звучить логічно, — кивнув Натан.  — Що ж, твоя черга задавати мені питання.

 — Яка твоя улюблена поза в сексі? — невинним тоном спитала я. 

Наша автівка трохи вильнула ліворуч. добре, що на зустрічній смузі нікого не було. 

 — Треба попереджати, що зараз буде  питання вісімнадцять плюс, — буркнув він. 

 — Я просто переглянула вчора ввечері попередні випуски цього шоу і виписала питання, які часто повторювались. То що? Не хочеш відповідати?

 — Залежно від настрою, — знайшовся він зрештою на відповідь. — Взагалі я любитель різноманітності в цьому питанні…

 — Що ж, відповідь приймається, — сказала я. — Тепер твоя черга запитувати! 

 — А ти сама зе не відповіла на своє питання, — Натан скоса поглянув на мене. 

 — Та й ти не відповів на своє, про ідеального чоловіка…. ой, жінку…

 — Мені подобається Шарліз Терон, — сказав він замислено. — Ну. її типаж…

 — Тебе тягне до старших жінок? Твоїх клієнток? — спитала я тоном дбайливої психологині. — Багатеньких пані, що розлучаються з чоловіками-мільярдерами? 

 — Хм… це версія не для Юри, — буркнув він. — Забула. що я зараз художник?

 — Тебе тягне до натурниць? — змінила я питання. — Білявих і підстаркуватих? 

 — Ні, ти що, люба, мене тягне тільки до тебе, — сказав він таким тоном, що я відчула. як моє серце прискорило свій ритм. Але тут він додав уже звичним насмішкуватим голосом. — Гарно в мене виходить? Я природжений актор! Чекаю твоєї відповіді на питання про уподобання в ліжку…

 — Люблю позу вершниці, — сказала я недбалим тоном. Лиш би він не здогадався, що все це лише теорія, почерпнута з жіночих романів.

 — То ти гаряча штучка, — сказав він і ледь облизнув губи, повернувши голову до мене. — Мені пощастило з вибором дружини…

 — Дивись на дорогу! — верескнула я, бо з-за повороту траси на шаленій швидкості вискочила якась автівка. — Звідки беруться такі остолопи! 

 — Це ти про того лихача чи про мене? — уточнив Натан. 

 — Про вас обох, — я взяла серветку з сумочки і обережно промокнула піт з чола. Сама не знаю, чому мені стало жарко — чи від того, що ми ледь не втрапили в ДТП, чи від нашої розмови. яка набула надто пікантного відтінку…