13. Легенда про мільярдера з Монако

Звісно, я не стала переходити на особистості, все ж я мала грати роль Кароліни, а вона так ніколи б не зробила… Але сказала раніше, ніж встигла подумати:

 — А у Віки вже є хлопець! І його цілком влаштовує її стиль! 

Юлька аж очима закліпала, переварюючи цю інформацію. 

Натан теж відлип від телефонв і поглянув на мене здивовано. А мене вже несло, я говорила неправду не те, щоб часто, та коли вже доводилось це зробити, в мене в голові вимальовувалася справжня історія з яскравими деталями і правдоподібними подробицями. 

 — Він — мільярдер! Власник великої мережі ресторанів по всьому світу! Живе в Монако! 

 — В Монако… — повторила вражена Юлька. — Ото пощастило…

 — Так, приїхав в Україну, щоб відкрити тут теж ресторан, зустрів мою сестру на вулиці…

 — Мільярдери ходять по вулицях, отак просто? — Юлька озирнулась навсібіч, ніби за сусіднім столиком очікував на неї мільярдер з обручкою напоготові. — Певно, він дуже старий? — запитала вона з надією в голосі. 

 — Молодий, тридцять років. І дуже привабливий, — це був мій “контрольний в голову”. — І зробив її акціонеркою свого бізнесу, тепер вона теж мільярдерка! 

 — Ото щастить людям… — Юля похнюпила носа, аж мені стало її шкода. 

Натан сидів і усміхався з таким виглядом, неначе дивиться по телеку якусь комедію. 

 — Знаєш, якщо людина добра до всіх, нікого не ображає, не пліткує, то їй обов’язково пощастить, — резюмувала я. — А різним заздрісним і злим особам дістається дірка з бублика! Робимо висновки! 

Я хотіла сказати “роби висновки”, але в останню мить трохи пом’якшила тон і взяла частину вини на себе. Адже я теж заздрила Кароліні. Я нічим не гірша за цю Юльку, бо коли гортала Інстаграм сестри, дивилася, як вона відвідує різні світські заходи, як їй спонсори безкоштовно надсилають одяг, косметику, цю поїздку до моря врешті-решт… я заздрила. Говорила сама собі, що нічим не гірша за Кароліну, але ж сиділа на дупі рівно і не робила нічого, щоб і самій стати знаменитою.  Навіть якщо мене як ілюстраторку якоїсь книги запрошували на презентацію, я відмовлялась. Мені було некомфортно в новому місці з незнайомими людьми. 

 — А я й не заздрю і не бажаю нікому зла, — трохи ображено буркнула Юля. — Я он на візажистку вивчилась! Тепер у мене свій бізнес! Косметичний кабінет! 

 — Це круто, — сказала я. —  Якщо в тебе є захоплення і ти його перетворила на роботу — це найкраще, що може бути. 

 — І все ж, якби мені такий блог, як у тебе, Ліно… В мене є профілі в соцмережах, але те, що я публікую, читає зовсім мало людей… Може б ти прорекламувала мене в своєму  блозі? Наприклад, я тобі зроблю макіяж красивий, а ти напишеш, що авторкуа цього образу  — стилістка Юлія Мартиненко, і телефон мій напишеш, типу, хто й собі бажає скористатися послугами — записуйтесь…

 — Ліні заборонено контрактом рекламувати будь-кого, крім фірм, з якими в неї контракт підписаний, — прийшов мені на допомогу Натан. — Так що, на жаль, вона тебе порекламувати не зможе. Але ти можеш подивитися, як вона веде свій блог, надихнутися і собі робити те ж саме… Рано чи пізно успіх прийде…

 — Ага, я не хочу три роки ждати з моря погоди, хочу мати клієнтів прямо зараз,  — Юля закопилила губу.  — Ну так і кажи, що не хочеш допомогти, а то ще якісь контракти придумала…Добре, піду, бо мене подруги чекають, ми разом сюди прийшли…

Вона підвелася з-за столу і пішла, високо задерши голову. Все ж образилась. Але я не шкодувала, що відмовила їй. Це було саме те рішення, яке прийняла б Ліна у цій ситуації, і саме ті слова, які б сказала моя сестра.  Правда, озвучив їх Натан, а не я. Я, хоч і вважала так само, як він, загаялась, бо стала думати, як би краще оформити відмову, щоб Юля не образилась…

Але Натан зробив це блискуче — і не надто прямолінійно та грубо, і не запобігаючи перед Юлькою. Бо я сама, певно б, розгубилась і стала пояснювати, чому не можу, та обіцяти ще подумати, можливо, щось зміниться… І якби Юлька натиснула на мене, я б могла і погодитися взяти її бізнес у свій блог. Але Натан прийшов мені на допомогу. А перед тим ще й від кліща врятував… Може, він зовсім не такий занудний сноб, яким здавався мені з самого початку нашого знайомства?