8. Нічне листування

Вночі перед поїздкою я довго не могла заснути. Крутилася з боку на бік, потім взяла телефон і для чогось залізла в Телеграм. Побачила зелену позначку біля імені Натана ( перед весіллям Ліна додала нас обох в організаційний чат, тож він тепер був серед моїх контактів). Отже він теж онлайн, не спить. 

Сама не знаю чому, я написала йому повідомлення:

“Чому ти погодився?”

Відправила, потім вирішила видалити, але було вже запізно — Натан усе прочитав і почав писати відповідь. 

За хвилину прилетіло повідомлення від нього:

“Брат дуже хоче виграти ту автівку, бо його машина весь час ламається, а через чималі витрати на весілля він поки не може купити нову.”

“А чому Ліна не купить, вона ж нормально заробляє на блозі?” — поцікавилась я.

“Він чоловік, йому гордість не дозволяє просити дружину купити йому автівку…”

“Зате гордість дозволила попросити тебе брати участь у якихось дурних конкурсах”, — зауважила я. 

“Ну, мені не важко, я без проблем переможу там усіх, аби тільки ти не підвела”, — відповів цей самовпевнений тип. 

“Ой-ой, ти навіть не знаєш, хто твої конкуренти…”

“Чому не знаю, я зайшов на офіційну сторінку телеканалу і прочитав усе про це шоу. Там, крім нас, братимуть участь відомий боксер Олег Носик з молодою дружиною-фотомоделлю, співачка Мірадель з чоловіком-танцюристом, молодшим на п’ятнадцять років, і ще актор Данило Перцев, той, що брав участь у “Нежонатому”, теж з новоспеченою дружиною, учасницею цього шоу. Ніхто з них мені не конкурент.”

Я поставила смайлик зі сльозами від сміху. 

“Послухай, вони всі публічні люди, у них. мабуть, багато фанатів… Тут за кожну пару голосуватимуть глядачі, а  тебе ніхто не знає…”

“Зате знають Ліну, вона крута блогерка, — відповів Натан. — На жаль, я не можу бути самим собою, відомим адвокатом… Ну, зіграю роль свого брата-художника…”

“Ти хоч пензлика в руці вмієш тримати? — іронічно запитала я. — Якщо тобі дадуть завдання щось намалювати, не осоромишся?”

“Між іншим, у школі в мене був вищий бал з образотворчого мистецтва, — відповів Натан. — Та й завжди можна сказати, що я змінив стиль і тепер став абстракціоністом. Намалюю якийсь чорний квадрат…”

“Це буде плагіат! Ти, як юрист, знаєш, які це може мати наслідки…”

“Ну добре, намалюю червоний трикутник і скажу, що це твій портрет”, — він поставив смайлик, що регоче.

“Та йди ти! — розсердилась я. — Я не схожа на трикутник!”

“Ну добре, намалюю пісочний годинник, це нескладно, один трикутник на другому…”

“Не думаю, що ми зможемо виграти, особливо в цих, нежонатих, які вже жонаті…Вони страшенно популярні в інтернеті…”

“Знаєш, яка картинка стоїть у мене на робочому столі?” — запитав Натан. 

“Звідки мені знати?”

Він прислав фото. На картинці був лелека, який ковтав жабу, а жаба лапами стискала горло птаха. Під цим життєстверджуючим  малюнком був напис: “Ніколи не здавайся!”

“А ти кумедний, — написала я. — Ніколи б не подумала, що ти асоціюєш себе з жабою!”

“А з ким ти мене асоціюєш?” — тут же прилетіло питання. 

Я замислилася, що б таке ущипливе придумати. Зрештою написала:

“З крокодилом.”

“Хм, я такий же холоднокровний і небезпечний?”

“Як крокодил ховається в болоті, так само ти ховаєшся у своєму телефоні”, — написала я. 

Він якийсь час мовчав. А потім відповів:

“А ти в мене асоціюєшся з маленьким переляканим кроликом”. 

“Нічого я не перелякана! До речі, нам треба обговорити нашу історію, ну, вірніше, історію Ліни і Юри, як вони познайомились, що люблять і так далі… Я підозрюю, що на тому шоу потрібно буде все те розповідати, то треба, щоб наші свідчення співпадали…”

“Під час поїздки у нас буде багато часу, все обговоримо. А зараз, вибач, я хочу спати.”

“Крокодил пірнає у болото?”

“Краще, тобі, кролику, не дратувати хижака, бо це може погано закінчитись”, — відповів він у тому ж дусі. 

І другим повідомленням:

“Добраніч, Віко! Гадаю, нудьгувати ці два тижні нам не доведеться…”

“Добраніч, — відповіла я. — Ну, осоромимось то й осоромимось, зате хоч в морі покупаємось…”