4. Мопс-Купідон

Коли Юра з Кароліною обмінялися весільними обручками, а потім випустили в небо пару білих голубів, у мене аж сльози навернулися на очі. Це було так зворушливо. і моя сестра виглядала такою красунею! Але урочисту мить зіпсував маленький мопсик, який вибіг з натовпу гостей. сів перед аркою і почав гавкати на молодят. Кароліна боялась собак, ця фобія у неї була ще з дитинства. Отож вона з криком заховалася за Юру, а той зайняв загрозливу стійку, немов перед ним стояв не маленький песик, а лютий вовк. 

Господиня собачки, бабуся нареченого, тут же вибігла і забрала його, щосили вибачаючись за спричинений переполох. Всі посміювалися і  показували одне одному фото, які встигли зробити ( згодом ці світлини і відео добряче завірусилися в Інсті і Тіктоці). 

Лише Натан із нудьгуючим виглядом гортав щось у телефоні. 

 — Тебе не зворушило весілля? — запитала я в нього дещо неприязно. 

 — А чому воно мало мене зворушити?  Цей кітч, — він кивнув на арку, укрітчану і прикращену пластмасовими морськими зірками. 

 — А як на мене, це було мило, — зауважила я. — Особливо голуби…

 — Коли моя колишня виходила заміж. голуб накакав їй на сукню, — Натан усміхнувся. немов це він підмовив пташку так вчинити. 

 — О боже, і що вона робила?  — вражено спитала я. 

 — Та нічого, витерла пляму вологою серветкою і сказала, що це до грошей. Так воно й було, бо вона виходила заміж за мільярдера. 

 — Гм… — я не знала, що тут додати, і несподівано у мене вирвалося. — Співчуваю…

 — Це мільярдеру можна поспівчувати, — хмикнув Натан. — А я, навпаки, щасливчик. Залишився на свободі.

 — Одружені чоловіки живуть довше, — я здобула цю фразу з якихось далеких, аж вкритих пилом глибин пам’яті. 

 — Довше. бо їм один рік як три тягнеться, — Натан демонстративно знову втупився в свій телефон, даючи мені зрозуміти. що не хоче більше спілкуватися. Дивний, зарозумілий тип, я б на місці його колишньої теж обрала мільярдера. Звісно, якби він був молодий і красивий…

***

Друга половина весілля. в ресторані, минала без особливих проблем. Були, правда. якісь трохи придуркуваті конкурси, але на час їх проведення я зачинилась у вбиральні. Ще не вистачало осоромитися  і стати посміховиськом перед усіма гостями. Хай краще думають. що я щось не те з’їла, і в мене розладнався шлунок…

У перерві між першим і другим столом Ліна прошепотіла мені:

 — Віко, тут така халепа, навіть не знаю. як тобі сказати…

 — Що вже сталося? — насторожилась я. 

 — Торт… Це капець. мені так незручно!

 — Що сталося. його пошкодили? — я чула від сестри вчора. що торт був якийсь дорожезний, замовлений у престижній кондитерській і  декорований у морському стилі, як і все весілля. Звісно, якщо торт. наприклад, впустили на землю, то це могло засмутити Ліну…

 — Ні, він цілий, але в пекарні переплутали і зробили горіховий шар. А в тебе алергія на горіхи. І в Натана теж. Отже вам торта не можна… І мені тепер так прикро…

 — Ліно, не хвилюйся, будь ласка, — я обійняла її. — Я взагалі зараз на дієті. Сорок днів без цукру! Тож і так не їла б той торт, навіть якби в ньому й не було горіхів! 

 — Справді? — сестра одразу заспокоїлась. — Тоді добре… Там ще є фрукти, тобі ж фрукти можна?

 —  Можна. — заспокоїла я її. — Все буде чудово! 

***

Коли ведучий оголосив, що тепер наречена має кидати весільний букет, мені захотілося знову замкнутись у вбиральні. Але було пізно втікати, ведучий опинився тут як тут і з радісним галасом: ” Подружки нареченої, всі сюди! “ потягнув мене за руку в центр кола. Я ледве стримувала себе. щоб не закотити очі, і мене спинила лише думка про те. що мама почне відчитувати мене за те, що на весіллі я мала незадоволений вигляд. 

Вирішила стати якнайдалі. аж біля самого проходу, туди Ліна точно не докине клятий букет. Але як тільки вона розмахнулася, влаштувавши цим невеликий ажіотаж серед незаміжніх дівчат, що вишикувалися за її спиною, ніби нізвідки перед нею матеріалізувався той самий мопс і легенько загарчав. 

Ліна скрикнула і кинула в пса букетом, скоріше, зробила це автоматичсно. щоб прогнати ( бо, нагадаю, вона дуже боялася собак). 

Гості навколо затамували подих. Навіть ведучий на мить замовк, геть спантеличений. Як пояснити, що букет спіймав мопс? Раніше в його кар’єрі не траплялися подібні інциденти…

І раптом песик вхопив зубами букет і кудись його поволік. А потім, поспішаючи до виходу з залу, раптом впустив букет біля моїх ніг і потрюхикав геть. 

 — Букет спіймала сестра нареченої! — враз ожив ведучий. — Танець для свідків молодят! Натане, запрошуйте Віку!..