Катерина несамовито сильно хотіла одружити сина та набавитися з онуками. Але Влад не поспішав створювати родину і постійно жалівся на дівчат.
- Мамо, ну ти ж сама знаєш як важко зустріти свою долю, тим паче зараз, - важко здихав тридцяти п'яти річний чоловік. - Всі дівчата мріють про розкішне життя, дорогі подарунки та виконання всіх забаганок.
- Але існують же справжні почуття і тоді матеріальне не має особливого значення, - не здавалася Катерина. - Ось, наприклад ми з твоїм батьком...
- Це не дуже вдалий приклад і взагалі мені час бігти у справах, - відразу насупився Влад. - Я заїду на тижні, напевно, якщо вдасться.
Катерина не встигла нічого відповісти, бо за сином швидко закрились двері. Вона тяжко зітхнула, розуміючи, що наступна зустріч з сином відбудеться не раніше як через місяць. Влад дійсно багато працював, не сприймав жодних спроб тиску і не любив тему особистого життя. Він жив в місті, постійно був зайнятий та рідко знаходив час для відвідування матері.
- Ти сама в тому винна, - сварила потім Катерину рідна сестра Наталя. - Добре знаєш, як Влад реагує на спроби втручання в особисте життя і все одно не даєш йому спокою.
- Але мені за рік буде сімдесят, сил вже не має, а так хочеться побачити сина щасливим, - зітхала Катерина.
- Втручаннями й спробами тиску ти нічого не вдієш, - не здавалась сестра. - Тим паче навести приклад власного особистого життя взагалі невдала ідея.
Катерина тільки зітхала, не знаючи що відповісти сестрі. Вже десять років вона жила сама і після втрати чоловіка навіть не намагалася знайти нового супутника для життя. Донька Іра декілька разів підіймала цю тему, але жінка відразу її закривала.
- Я своє відлюбила та вас на ноги поставила, тепер тільки б радіти за тебе і Владика, - зітхала Катерина.
- Ну не щастить нам з братом в особистому житті, але це не означає, що ти повинна самотньою доживати вік, якщо тато так рано пішов з життя, - наполягала Іра.
Мені вже багато років, а ось ваша доля дуже болить, - відверто зізнавалась жінка.
- Ми з усім впораємося, у мене є малий син Ромка, Влад ще шукає свій ідеал, а ти жінка приваблива, так що запросто могла б знайти чоловіка для спільного життя. - не здавалась Ірина.
Катерина і сама це прекрасно розуміла, але вона не хотіла нікого шукати. Мало того, вже рік пройшов після втрати Богдана і їх спільний знайомий Степан неодноразово порушував питання стосовно можливого спільного життя, але для Катерини все здавалось безглуздим. Вона вважала, що весь час повинна тепер присвятити дітям, а не думати про себе. За роки життя відбулося багато різних подій, але вона намагалася пам'ятати лише гарне. Богдан пішов після сердечного нападу і лікарі нічного не встигли зробити. Тоді Катерину заполонило відчуття пустоти і розпачу. Вона не давала їм хід, відразу переклала не себе всю турботу за дітей та розв'язання нагальних проблем. Вже багато часу пройшло після того дня, а Катерина так і існувала по інерції, а душа боліла тільки за сина і доньку.
- Я щаслива, що у нас є Ромка, - відповіла вона доньці. - Але малому потрібен нормальний батько. Ти молода та гарна жінка, тому заслуговуєш на особисте щастя.
- Тепер я розумію, чому Влад не уже хоче до тебе їздити, - нервувала Ірина. - Ти вперто намагаєшся влаштувати наше життя, але у своєму ладу не мала.
- Просто я хочу... - не встигла виправдатися жінка.
- Та все зрозуміло, що саме ти хочеш, - втрачала терпець Іра. - Можливо треба було показати нам приклад щасливого сімейного життя, а не доводити нас з братом тепер о сказу своїми повчаннями.
Після фрази Ірина поспіхом вибігла з кімнати, лишаючи матір на одинці зі своїми думками. Катерині було боляче це чути, але донька була права і свою провину в негараздах дітей вона постійно відчувала, хоча і виправити нічого вже не могла.
Катерина несамовито сильно хотіла одружити сина та набавитися з онуками. Але Влад не поспішав створювати родину і постійно жалівся на дівчат.
- Мамо, ну ти ж сама знаєш як важко зустріти свою долю, тим паче зараз, - важко здихав тридцяти п'яти річний чоловік. - Всі дівчата мріють про розкішне життя, дорогі подарунки та виконання всіх забаганок.
- Але існують же справжні почуття і тоді матеріальне не має особливого значення, - не здавалася Катерина. - Ось, наприклад ми з твоїм батьком...
- Це не дуже вдалий приклад і взагалі мені час бігти у справах, - відразу насупився Влад. - Я заїду на тижні, напевно, якщо вдасться.
Катерина не встигла нічого відповісти, бо за сином швидко закрились двері. Вона тяжко зітхнула, розуміючи, що наступна зустріч з сином відбудеться не раніше як через місяць. Влад дійсно багато працював, не сприймав жодних спроб тиску і не любив тему особистого життя. Він жив в місті, постійно був зайнятий та рідко знаходив час для відвідування матері.
- Ти сама в тому винна, - сварила потім Катерину рідна сестра Наталя. - Добре знаєш, як Влад реагує на спроби втручання в особисте життя і все одно не даєш йому спокою.
- Але мені за рік буде сімдесят, сил вже не має, а так хочеться побачити сина щасливим, - зітхала Катерина.
- Втручаннями й спробами тиску ти нічого не вдієш, - не здавалась сестра. - Тим паче навести приклад власного особистого життя взагалі невдала ідея.
Катерина тільки зітхала, не знаючи що відповісти сестрі. Вже десять років вона жила сама і після втрати чоловіка навіть не намагалася знайти нового супутника для життя. Донька Іра декілька разів підіймала цю тему, але жінка відразу її закривала.
- Я своє відлюбила та вас на ноги поставила, тепер тільки б радіти за тебе і Владика, - зітхала Катерина.
- Ну не щастить нам з братом в особистому житті, але це не означає, що ти повинна самотньою доживати вік, якщо тато так рано пішов з життя, - наполягала Іра.
Мені вже багато років, а ось ваша доля дуже болить, - відверто зізнавалась жінка.
- Ми з усім впораємося, у мене є малий син Ромка, Влад ще шукає свій ідеал, а ти жінка приваблива, так що запросто могла б знайти чоловіка для спільного життя. - не здавалась Ірина.
Катерина і сама це прекрасно розуміла, але вона не хотіла нікого шукати. Мало того, вже рік пройшов після втрати Богдана і їх спільний знайомий Степан неодноразово порушував питання стосовно можливого спільного життя, але для Катерини все здавалось безглуздим. Вона вважала, що весь час повинна тепер присвятити дітям, а не думати про себе. За роки життя відбулося багато різних подій, але вона намагалася пам'ятати лише гарне. Богдан пішов після сердечного нападу і лікарі нічного не встигли зробити. Тоді Катерину заполонило відчуття пустоти і розпачу. Вона не давала їм хід, відразу переклала не себе всю турботу за дітей та розв'язання нагальних проблем. Вже багато часу пройшло після того дня, а Катерина так і існувала по інерції, а душа боліла тільки за сина і доньку.
- Я щаслива, що у нас є Ромка, - відповіла вона доньці. - Але малому потрібен нормальний батько. Ти молода та гарна жінка, тому заслуговуєш на особисте щастя.
- Тепер я розумію, чому Влад не уже хоче до тебе їздити, - нервувала Ірина. - Ти вперто намагаєшся влаштувати наше життя, але у своєму ладу не мала.
- Просто я хочу... - не встигла виправдатися жінка.
- Та все зрозуміло, що саме ти хочеш, - втрачала терпець Іра. - Можливо треба було показати нам приклад щасливого сімейного життя, а не доводити нас з братом тепер о сказу своїми повчаннями.
Після фрази Ірина поспіхом вибігла з кімнати, лишаючи матір на одинці зі своїми думками. Катерині було боляче це чути, але донька була права і свою провину в негараздах дітей вона постійно відчувала, хоча і виправити нічого вже не могла.
Відредаговано: 21.01.2026