Розділ 52

Черговий навчальний рік почався з геть сумної новини і до неї ніхто готовий не був, особливо Беккі.

Справа була в тому, що на інший кінець Штатів переїжджав Дейв. Батько хлопця отримав підвищення на роботі, а разом з ним завдання очолити щойно відкриту філію за сотні кілометрів від рідного передмістя. Звичайно ж дорослі все вирішили без Дейвової на те згоди. Він був геть засмученим, бо народився та прожив у передмісті всі свої неповні шістнадцять років і покидати своє та рідне було нестерпно. Проте прощання з Беккі стало для нього найтяжчим завданням. Беккі в свою чергу просто не могла повірити, що все відбувається насправді і останні дні перед його від’їздом виглядала якоюсь геть не в собі.

Підтримка та любов, котрими огорнули подругу Катажина та Джессіка знову дещо зблизили і їх. Принаймні Джессіка більше не ігнорувала Катажину та не вдавала, що не помічає її.

Прохолодного суботнього ранку друзі прийшли попрощатися з Дейвом до його дому і першою, що кинулося їм у очі, стала велика табличка з написом «Продається», котра виднілася на доглянутій галявині перед будинком.

Саме тоді вони усвідомили, що все дійсно гірка, але правда.

Обіймаючи Дейва та плескаючи по плечі, Майкл та Елліот наказували йому не давати себе в образу та питали, чи пам’ятає ще він ті декілька легких, але дієвих прийомів, котрих вони його навчили минулого року. Нервово поправляючи свої симпатичні окуляри, Дейв лише кивав головою. Катажина наказувала йому часто писати та розповідати про все, що відбувається у його геть новому житті. Дейв обіцяв.

З Беккі вони стояли обійнявшись хвилин десять і просто мовчали, проте здавалося, саме тоді й сказали одне одному все, що хотіли сказати.

Залишивши їх удвох та вирішивши не заважати, друзі повільно рушили від будинку у бік спортивного майданчика.

Джессіка одразу ж послалася на якійсь важливі справи у редколегії та покинувши їх трьох, попрямувала у бік школи. Катажина хотіла спитати, що вона там робитиме у суботу, але завчасно себе зупинила.

Коли Джессіка пішла, Елліот теж раптом згадав, що має зазирнути до піца-залу.

— Ти працюватимеш там і далі? — спитала Катажина.

— Так, бо саме це мрія всього мого життя, — відрізав Елліот, йдучи дещо вперед.

Катажина винувато опустила голову.

— Припини! — Майкл взяв її за руку. — Нічого зриватися на тих, хто тобі не винен!

Елліот поглянув на Катажину, важко зітхаючи:

— Вибач! Я не хотів. Просто це все так якось… Ні к бісу!

— Все гаразд, Ел, — співчутливо мовила вона.

— Від’їзд Дейва… Він став несподіванкою, вибив з колії, бо тепер Беккі буде геть паршиво, — Елліот переступив через лаву без спинки, та підійшов до тренажерів, котрі були закріплені у бетоні. — Нам всім буде паршиво, а їй найбільше. Несправедливо якось.

— Дуже несправедливо, — зітхнула Катажина. — От тобі й вічні обіцянки батьків, що наша думка для них надважлива і вони завжди до неї прислухатимуться.

— А з іншого боку, у батька Дейва такі гарні перспективи… Якби він відмовився, міг би втратити роботу, — задумливо промовив Майкл, присідаючи на лаву.

— От тобі й романтик! Та ти, виявляється, заклятий кар’єрист, брате, — Елліот присів на велотренажер.

— Нічого подібного, просто тут палиця об два кінці, як не крутіть. Чимось довелося б пожертвувати у будь-якому випадку, — Майкл опустив погляд на свої руки.

— Але ж не почуттями, — заперечив Елліот. — Хоча, з боку воно, звісно, легко та просто міркувати, але ми не були в шкурі Дейва та його батька.

— Це точно, — погодилася Катажина.

— Гаразд, я до піца-залу. Сьогодні будемо домовлятися про мій підробіток по вихідних, — Елліот пішов.

— Навіщо йому робота? Він же вже має гроші на байк, — Катажина поглянула на Майкла. — Чи хоче новенький з автосалону?

— Хоче бути незалежним від батька, наскільки це взагалі можливо, — відповів Майкл, дивлячись, як Елліот перетинає вулицю.

— Він змінився, — Катажина закусила губку. — Влітку щось сталося? Щось серйозне, чого я не знаю?

Майклу на думку одразу ж спала Пем, але він вирішив що про те, що було у Елліота з нею, Катажині знати не варто.

— Ми дорослішаємо, — відповів натомість. — Всі ми!

— Не в цьому справа, — Катажина задумалася. — В його очах з’явилося щось таке, чого раніше не було. Це важко пояснити. Ні, я знаю, що ви багато пережили за останній рік і всі різко подорослішали, але тут щось інше.

Майкл задумався, чи те, що сталося з Елліотом, могло так сильно його змінити, що стало помітно неозброєним оком? Хоча Катажина була однією з найпроникливіших людей, яких він знав і можливо лише вона й підмітила ті зміни.

— Майку, у нього точно все нормально? Я просто хвилююся, бо він не чужий для мене і я завжди буду за нього хвилюватися, — Катажина залишалася серйозною та твердою у своїх словах. — Не дивлячись ні на що!

— Я знаю, — він поклав руку їй на плече, пригортаючи до себе. — Знаю! Проте хвилюватися нема про що. Чесно!

Без Фарелла у школі стало спокійно та безпечно. Хоча дехто з хлопців Старшої школи підіймав голови, корчивши з себе хуліганів місцевого розливу, на щось серйозне їх все ж не вистачало. Беннерів це не лякало, бо вони обидва були у випускних класах, до того ж їхню вдачу не знав хіба-що сліпий та глухий і тому ніхто не наважувався зачепити котрогось.

За Чада хлопці теж не хвилювалися, бо він вже міг дати відсіч не тільки одноліткам, але й старшокласникам, хоча, на радість Майкла, ніколи не ліз у бійку першим.

Наступною новиною, котра швидко облетіла школу стало те, що Пеггі почала зустрічатися з Меттом Кастро — колишнім хлопцем Джессіки. Як це сприйняла сама Джессіка не знав ніхто, бо ніхто не наважувався запитати.

Майкл ту новину зустрів з поблажливою усмішкою та думав, чи так само вона вчепила на гачок бідного Метта, як колись вчепила його, чи ж насправді йому подобалася?! Тверезо оцінюючи ситуацію, Майкл не міг не погодитися, що Пеггі симпатична дівчина, навіть доволі гарненька, і якби не її дурнуватий характер, то зустрічатися з нею було б одне задоволення. Не йому звісно, а взагалі.