Розділ 46

Навчання в школі розпочалося не надто радісно для Елліота. Він ніде не перетинався з Джессікою, кинути курити все ніяк не вдавалося і в компанії головних шкільних курців він вже давно був своїм, уроки стали нецікавими, проект з англійської Катажина витягнула власними силами і його ім’я там було вписане лише для краси, успішність з інших предметів теж бажала кращого і це почало тривожити Майкла.

Елліот бачив, що Майкл з Катажиною ніяк не наважувалися дати зрозуміти оточуючим, що зустрічаються, Елліот навіть не знав, чи пропонував їй те Майкл, проте не хотів питати. Не хотів лізти у вже не свою справу, не хотів, щоб вони думали, що його те занадто хвилює, бо боявся, що почнуть його жаліти. Сам Елліот себе просто ненавидів. Інколи, заплющуючи очі, уявляв, як гарно все б було, якби рік назад він познайомив Катажину з Майклом, зрозумів, що вони подобаються одне одному, відступив, а тоді побачивши Джессіку в шкільному коридорі, коли простягав їй малюнок на виставку, запропонував сходити до піца-залу. Все б пішло за іншим сценарієм і всі були б щасливі та задоволені життям.

З тих пір, як Джессіка почала зустрічатися з Меттом Кастро, їхня маленька дружня компанія якось роздрібнилася. Беккі та Дейв не приймали Метта так само, як у свій час не сприймали Пеггі поряд з Майклом. Елліот вважав те не правильним, бо на відміну від  Пеггі, Метт був хорошим хлопцем і ні в чому винен не був, ну окрім того, що йому подобалася дівчина, котра, в принципі, йому належати не могла.

Елліот захопився байками. Він все частіше задивлявся на блискучих красунчиків, на котрих приїжджали до школи деякі старшокласники, і мріяв, що після п’ятнадцяти років неодмінно отримає свої власні права. На відміну від Майкла, автомобілі Елліота мало цікавили, а от до мотоциклів він мав симпатію завжди. Тепер бажання обзавестися власним залізним конем просто зашкалювало.

Елліот почав цікавитися, зі скількох років можна записатися на курси водіння, коли отримати пакет необхідних документів, коли сісти за кермо та скільки в середньому коштує потриманий байк.

Дуже швидко Елліот зрозумів, що потрібно слідувати прикладу старшого брата та влаштовуватися на роботу. Він вже намагався декілька разів це зробити в минулому, але Майкл завжди про те якось дізнавався та обрубував всі спроби ще в корені. Тоді Елліот злився на нього, а тепер розумів, що якби про те пронюхали соціальні служби, у Віктора з’явилися б серйозні проблеми, бо ж працювати до чотирнадцяти років дітям заборонено законодавством.

Вирішивши, що вже на найближчі вихідні поцікавиться підробітком, Елліот переглянув свої кишенькові плануючи, як і Майкл, почати на них заощаджувати. Найдешевший байк коштував більше шестиста доларів.

Майкл влаштувався на підробіток до піца-залу і хоча поки-що то була лише допомога посудомийці, він розраховував на те, що з початком літа все зміниться, бо молодь, котра там підробляла офіціантами, була переважно з випускного класу, а отже працювати далі не планувала.

На одному з внутрішньо-шкільних баскетбольних матчів на початку лютого Майкл впав, вивихнувши руку. Після цього зробив висновок, що з баскетболом треба закінчувати.

Віктор тоді дуже злякався та примчав до школи посеред робочого дня. У лікарні Майклу зробили рентгенограму та підтвердили вивих ліктьового суглобу. Після вправляння суглобу та накладання гіпсу, його виписали додому та повідомили, що гіпс буде знятий не раніше, аніж через три тижні.

Елліот, Чад та Катажина злякалися певно ще дужче, аніж Віктор. Вони просиділи з ним весь вечір і Катажина навіть додому йти не хотіла.

Майкл зібрався провести її, але Елліот нагадав, що він ще не відійшов після місцевого наркозу, котрий йому ввели в лікарні. Майкл роздратовано відмахнувся.

— Майку, то правда і тобі краще відпочити, — Катажина незадоволено похитала головою, поправляючи своє розкішне волосся.

— Я проведу її, — зголосився Елліот і швидко додав. — Якщо не довіряєш мені, я малого з собою візьму. Він тобі все викладе по поверненні.

Майкл скривився, поглядаючи на нього і всім своїм виглядом показуючи, що Елліот верзе дурниці.

— Так, я йому спуску не дам, — показав Елліоту язика Чад, а тоді прибіг до Майкла, виставляючи вперед кулаки.

— Ходи сюди. Я покажу, хто кому спуску не дасть, — Елліот глузливо поманив його до себе.

— У мене розумово відсталі брати. Який жах! Хоча б один міг би бути нормальним? — закотив очі Майкл.

Катажина розсміялася, хитаючи головою:

— Я й сама можу. Зараз лише шоста вечора.

— Навіть не обговорюється, — Майкл підвівся. — Врешті-решт, це навіть не перелом. Ходімо!

Елліот задивився на те, як Майкл потягнувся за своєю курткою, а Катажина миттєво взялася йому допомагати, притримуючи та поправляючи рукав. Вони дивилися одне на одного з такою ніжністю, від котрої у Елліота аж подих перехопило.

— Я скоро повернуся, — Майкл всміхнувся братам. — Не повбивайте один одного до мого повернення.

— «Або повбивайте!». Тоді вся кімната належатиме тільки тобі, — засміявся Елліот, падаючи на його ліжко.

— Побачимося у школі, — Катажина мило усміхнулася, зачиняючи двері.

Чад замахав їй руками, а тоді присів поряд з Елліотом, відбираючи з його рук тенісний м’ячик.

— Що? — Елліот з під лоба поглянув на нього.

— Тобі боляче? — раптом спитав Чад.

— Чого? — Елліот засміявся.

— Що Катажина тепер з Майком? — Чад взявся ритмічно стукотіти м’ячиком об підлогу.

— Що за дурня? Ти малий ще, щоб про таке питати, — відмахнувся Елліот, видираючи у нього м’ячик та затиснув його в долоні.

— Ти його ненавидиш? — Чад повернувся до нього всім корпусом. — Бо він тебе не ненавидів, він казав, що ніколи тебе не скривдить, бо ти для нього все.

— Правда? Коли? Ти що говорив з ним? — здивовано запитав Елліот, роздивляючись м’ячика.

— Так. Я здогадався, що у вас діється й спитав його. Тепер питаю тебе, — цілком серйозно відповів Чад.