Розділ 45

Минув черговий Зимовий бал, але в тому році ні хлопці, ні Катажина, на нього не пішли. Катажина здригалася від однієї лише думки про бал, Майкл навіть не знав, котрого дня він планувався, а Елліот більше не мав боргів перед Джессікою. До того ж у переддень балу почув від Дейва, що Джессіку запросив Метт Кастро і вона погодилася. Елліот не здивувався, бо Метт пропонував їй зустрічатися ще в минулому році, а Джессіка була вільною дівчиною і могла робити все, що їй заманеться і на бал йти теж з ким заманеться.

Елліот запропонував піти Катажині, проте та пропозиція була такою безрадісною, що Катажина розсудливо відмовилася.

Віктор щиро засмутився. Для нього було геть незрозуміло, як обидва його симпатяги-сини в такий вечір скніють вдома. Якщо у Майкла ще була така-сяка причина — він немає пари, то Елліотова відмова просто не вкладалася в голові. Віктор намагався поговорити з хлопцями, проте наче ті равлики, вони поховалися у свої мушлі і розмови не вийшло.

Чад навпаки запевняв Віктора, що тільки-но йому стукне тринадцять, він жодного шкільного балу не пропустить. Сміючись, Елліот попередив Віктора, що треба вже починати відкладати на те окремі заощадження.

Після балу Елліот бачив Джессіку лише один раз, але можливості поговорити у них не було. Він знав, що можна просто зателефонувати їй додому і запитати про все, що він хотів, але не вбачав в тому сенсу. Що мав питати? Чи з Меттом Кастро вона тепер? Як вони провели час? Чи цілував він її на ганку будинку?

Елліот знав, що про таке не питають і до того ж, він не мав на те ніякого права.

Здавалося, його момент вже втрачений. Він міг розірвати стосунки з Катажиною і просто запропонувати Джессіці зустрічатися, знав, що тоді вона б погодилася, але тепер… Певне його слова, сказані Кенто, виявилися пророчими і Джессіка просто зрозуміла, що він її не вартий.

Катажині Елліот був вдячний за відмову йти на бал, бо схилявся до думки, що побачивши Джессіку в обіймах Метта, наламав би там дров.

Під час гірких роздумів Елліот врешті по-справжньому зрозумів, що весь час, поки він був з Катажиною, відчував Майкл. Саме тоді брата стало жаль до сліз.

Коли Віктор розповів про те, що на Різдво Виговські запрошують їх до себе, Майкл одразу запитав, як бути з Кенто, а Елліот відчув, що сил прикидатися залишилося мізерно мало, зате Чад радів та стрибав, мов навіжений. Віктор сміючись поцікавився у Елліота, чи бачить той, що набув собі суперника в обличчі рідного брата.

В ту мить і Елліот, і Майкл, зблідли наче крейда.

Віктор ніколи не був проникливим чи далекоглядним, тому, звісно, ніякої уваги на те не звернув.

З Кенто питання було вирішене, бо Марія запрошувала і його. Майкл полегшено видихнув. Він нізащо б більше не погодився, щоб Кенто святкував Різдво один.

Приготувавши декілька своїх улюблених страв, Віктор та Майкл перенесли їх до автомобілю, потім пішли одягатися. Майкл подав ідеально випрасувану сорочку Віктору, а Чадові допоміг зі светром в різдвяних оленях та гарненько причесав чуба. Елліот взагалі над вибором гардеробу не переймався і одягнув те, що перше під руки потрапило. Майкл хотів спершу заперечити, а потім вирішив взагалі не втручатися. За пів години приїхав Кенто і вони не примушуючи Виговських чекати, поїхали.

Як виявилося, великої родини з Польщі в тому році не було, з якихось причин їм не вдалося приїхати, і знаючи, що Беннери святкують одні, Марія вирішила згуртувати їх, щоб було веселіше.

Після теплого вітання та гарних щирих побажань одне одному, Елліот одразу ж поспішив знайомити Кенто з Катажиною, бо ж обіцяв йому. Якщо курити поки-що ще не покинув зовсім, то хоч іншу свою обіцянку намагався до кінця року виконати.

Кенто дійсно був зачарований милою білявкою і навіть не здивувався, що обидва його старші онуки так захопилися нею. Проте, поспілкувавшись з Катажиною декілька хвилин, Кенто відмітив й те, що не лише її зовнішність була світлою та сонячною.

Багато сміялися, жартували, грали у настільні ігри та розповідали різноманітні цікаві різдвяні історії. Центром уваги став Кенто, бо ж з ним, як виявилося, курйозних ситуацій в житті було найбільше. Потім мова зайшла про його лісовий будиночок і тоді вже хлопці не могли стулити рота, наперебій розповідаючи про всі його переваги. Петер з усмішкою наголосив на тому, що влітку їм треба обов’язково показати той будиночок Катажині, бо вона від такого в захваті.

Катажина з ніжною усмішкою слухала їх, час від часу затримуючи свій погляд на Майклові. Вважала, що того ніхто не помічає. Ніхто й не помічав, окрім Кенто.

Розпочалася стара різдвяна комедія і всі згуртувалися біля телевізора у вітальні. Виявилося, передивлятися саме її, щороку було традицією у обох родинах.

— Хто принесе нам гарячого какао та шоколадне печиво? — сміючись запитав Петер.

— Його ще треба приготувати, — відповіла Марія. — Напевно то буду я.

— Мамо, сиди, — Катажина підвелася. — Ти заслужила право відпочити.

— Цілком згоден, — промовив з усмішкою Кенто. — Вашу вправність та сили було витрачено на той розкішний обід. Майку, не допоможеш?

— Я? — Майкл розгублено кліпнув очима.

— Ну не Ела ж на кухню посилати, — захихотів Кенто.

Елліот поглянув на нього, а тоді всміхнувся:

— Це точно.

— Гаразд, — намагаючись не привертати до себе ще більше уваги, Майкл пішов слідом за Катажиною.

Кенто непомітно стиснув плече Елліота, але коли той перевів на нього свій погляд, Кенто вже пильно дивився на екран телевізора, регочучи разом з рештою.

Майкл увійшов на кухню, помічаючи, що Катажина стоїть біля шафки з кухонним приладдям. Її руки тремтіли.

— Мене відправили тобі на допомогу, — стиха промовив. — Я у твоєму розпорядженні.

— Це добре, — зі своєю звичною, але геть фальшивою усмішкою Катажина вказала на сотейник на верхній полиці. — Дістанеш?

— Звичайно, — Майкл підійшов до неї, намагаючись дотягтися до сотейника.