Розділ 10

Акуратно складаючи книги на стелажеві, Елліот крадькома поглянув на Майкла і задумався над їхньою останньою розмовою. Чомусь вона не давала спокою, хоча, здавалося, його турбувати не повинна взагалі. Проте так вже якось складалося, що попри всю свою показну несерйозність та байдужість, Елліота завжди хвилювали проблеми братів, а те, що сталося між Майклом та Тесс, точно було проблемою.

Сам Елліот з поблажливою усмішкою згадував свою спробу поцілувати першу красуню Старшої школи. То було в кінці літа, вони з Тесс дивилися якусь чергову чорну комедію, котру вона принесла потай від Віктора, і обоє намагалися сміятися якомога тихіше, тому що Чад та Майкл вже спали. Вона сміючись штовхнула його під бік, прикладаючи пальчик до пухких вуст і киваючи на другий поверх. Він зрозумів, що вона мала на увазі Майкла, котрий зачувши їхній гамір, спуститься і неодмінно вимкне касету. Все сталося спонтанно і Елліот над тим навіть не задумався. Мить дивився на її пальчик, а тоді перехопивши її долоню, рвучко потягнувся до спокусливих вуст. Далі все було дещо не так, як він сказав Майклу. Тесс не відштовхнула його, а відповіла на поцілунок, але через мить все ж відсторонилася, нервово усміхаючись. Елліот тоді дещо розгубився, проте й виду не подав. Тесс захитала головою, намагаючись залишатися веселою, і пробурмотіла ту фразу, котру тепер повторює постійно — що йому лише тринадцять. Елліот тоді не розгубився і відповів, що те не надовго. Вони, не обговорюючи ситуацію, просто зробили вигляд, що нічого не сталося і навіть додивилися фільм до кінця, проте Елліот відчував на собі її здивований погляд, Тесс явно не очікувала від нього нічого подібного, навіть не дивлячись на запальний характер.

Для Елліота перший поцілунок не став важливою подією в житті і він віднісся до того з усмішкою та дрібкою самоіронії, проте Майкл був геть іншим.

Елліот розумів, що старший брат розглядав ту ситуацію під іншим кутом. Не сумнівався, що для Майкла вона мала велике значення і якщо Тесс повелася з ним так само, як і з Елліотом, то Майкл точно копався в собі, вишукуючи недоліки та вбиваючи себе питаннями на кшталт, що він зробив не так. До того ж Елліот був впевнений, що не дивлячись на всі зовнішні плюси Тесс, точно не вона мала стати першим поцілунком Майкла. Не така дівчина була йому потрібна, не така заслуговувала на нього.

Відчуваючи, що ситуація стає все більш ідіотською, Елліот вирішив поговорити з ним на чистоту та дати декілька порад. Хоча й розумів, що зазвичай старші брати займаються подібним. Багато в чому Майкл був на голову вищим за них з Чадом і багато в чому поводився доросліше та розважливіше, але не в справах сердечних. Так себе налаштував Елліот. Залишалося лише позбутися Чада і вже тоді починати розбалакувати Майкла.

Під вечір така нагода й трапилася. Віктор зателефонував з роботи та повідомив, що матір кращого друга Чада забере його на дві години до них. Елліот вислухав батька та поклавши слухавку попрямував на кухню, де якраз закінчував прибирання Майкл. Чад сидів на кухонному острові та передивлявся термін придатності на сухі сніданки, котрі Майкл дістав з шафки.

— Хто телефонував? — поцікавився Чад, шкірячись своєю діркою замість верхніх передніх зубів. — Катажина?

— Не Катажина, — копіюючи його смішну вимову, відповів Елліот. — Місіс Татлтауб заберете тебе на дві години до Джефрі. Йди, одягайся.

— Ура! Кінець рабовласницькому ладу, — закричав Чад, зістрибуючи з острова та жбурляючи коробкою в Майкла. — Ми вільні люди!

— Де він… — Елліот сміючись поглянув на Майкла, котрий лише поблажливо хитав головою, стискаючи в руці впійману коробку.

— Я вчора вчив історію.

Хлопці розсміялися одночасно.

— Йди, перевір як він там, а я винесу сміття, — Елліот зібрав зі столу коробки.

— Передивися їх ще раз, ти ж знаєш Чада, — усміхнувся Майкл, прямуючи з кухні.

На вулиці просигналив автомобіль і Елліот крикнув братам поспішати. Визираючи у вікно, побачив червоний кабріолет Татлтаубів, котрі мешкали на сусідній вулиці.

Чад та Джефрі дружили ще з садочка і ні Віктор, ні батьки Джефрі не були проти, навпаки, навіть раділи з того. Часто Джефрі залишався у них, часто Аманда забирала Чада до себе, а потім привозила назад і у нього завжди була маса позитивних вражень.

Елліот розумів ще й внутрішню складову: Чад обожнював бувати у Джефрі, бо у того була мама. Хлопці помічали, що Аманда ніколи не виділяла Джефрі і коли Чад був з ними, ставилася до нього, як до ще одного сина. Спочатку Елліоту і Майклу не подобалося, а  потім обидва зрозуміли, що в тому нічого поганого не було. Аманда просто ділилася своєю материнською ласкою з Чадом і від того він ставав тільки кращим. Тай для них з Майклом у Аманди завжди знаходилося добре слово й теплий погляд. Інколи Елліот шкодував, що Аманда має чоловіка, бо був би не проти, якби вона стала для них мачухою. Певне вона одна викликала у Елліота такі почуття.

Зі смерті матери минуло чотири роки і гострий біль, котрий пожирав їх, поступився місцем тупому болю та сумним усмішкам, коли вони згадували, якою надзвичайною була Бет. Певне спочатку не приймали симпатію Чада до Аманди, вважаючи це зрадою по відношенню до рідної матері, але ніде правди діти, Чаду залишилося найменше спогадів про неї. Потім Елліот зрозумів, що Аманда просто дуже нагадувала їм матір і неприйняття змінилося на щиру симпатію.

— Бувай, Ел, — крикнув десь з передпокою Чад.

— Гарно провести час, — Елліот визирнув з кухні.

Майкл простягнув Чаду сумку з іграшками та допоміг зав’язати шнурки на кросівках:

— Поводься чемно!

Чад закивав головою, за звичкою притуляючись до Майкла. Той пригорнув його до себе, невагомо торкаючись підборіддям його маківки, а тоді відчинив двері, змахуючи рукою на знак вітання Аманді.

Елліот не міг відірвати погляд від Майкла. В грудях десь боляче запекло. Він навіть не помітив, яким дорослим став старший брат, не хотів приймати те, що Майкл справді набагато розважливіший та навіть мудріший. Елліот відштовхував від себе думки про те, як багато звалив на себе Майкл і який тягар ніс на своїх плечах після смерті матері. Як він оберігав, навчав та захищав їх від всіх життєвих негараздів, забуваючи про власні потреби. А вони з Чадом ніколи йому за те навіть не дякували, приймаючи все як належне.