Розділ 7

Двері тихенько скрипнули і Майкл сіпнувся. Він не чув звуку, шкірою відчув прохолоду, котра війнула з коридору. Обернувши голову від вікна побачив, як Тесс занесла на руках сонного Чада. Обережно вклавши його на ліжко, вона перевела зацікавлений погляд на Майкла. Помічаючи це, він зняв один навушник, сідаючи на ліжку.

— А хлопчина важкуватий. Я вже ледве донесла його, — Тесс всміхнулася.

Майкл глянув на свого годинника, поміщаючи його в косий промінь світла з лампи в коридорі, котрий падав в кімнату через прочинені двері:

— Рівно дев’ята. Як тобі це вдається кожного разу?

— Вважай, що я фея і знаю чарівні слова, — її усмішка стала ще яскравішою. — Що ти слухаєш?

— Дискотечні треки, — Майкл, не знаючи навіщо, простягнув їй навушники.

Тесс присіла поряд, одягла їх і на мить заплющила очі, легенько киваючи головою в такт музиці.

Перед очима Майкла знову виникла літня картинка з вітальні і він струснув головою:

— Де Ел?

Тесс зняла навушники, повертаючи їх йому назад:

— Ел? Ел вмикає касету. Приєднуйся до нас. Фільм справді цікавий.

— Може іншим разом, — відмахнувся він.

— Іншого разу не буде, — пошепки промовила Тесс, дивлячись йому просто у вічі.

Майкл закляк не розуміючи що відбувається, і в той самий час розуміючи все занадто добре. Тесс ще секунду дивилася в його очі, котрі виблискували в тому єдиному промені світла, що падав з коридору через прочинені двері, а потім повільно нахилилася і торкнулася своїми вустами його на пів розкритих вуст. Майкл втягнув в себе повітря завмираючи. Не відчуваючи жодного спротиву з його боку, Тесс ковзнула кінчиком язика по його верхній губі з чітко окресленим фільтрумом, прикушуючи зубами спокусливе ущільнення під ним. Від абсолютно нового, солодкого, наче мед, відчуття голова Майкла пішла обертом. Тіло раптом перестало йому підкорюватися, а плеєр вислизнув з здерев’янілих пальців на ковдру. Вловивши її ритм, Майкл мимоволі відповів на поцілунок, ковзнувши по її вустам своїми. Проте Тесс раптом розімкнула їхні вуста, різко відсторонюючись. Майкл інстинктивно потягнувся до неї, але дівчина підвелася з ліжка. Майкл блискавично підвівся за нею, знову опиняючись під прицілом променя світла.

— Боже! Ці вуста, — Тесс зробила крок назад. — Чистий кайф.

І поки Майкл намагався вирівняти власне дихання, Тесс вже зникла за дверима кімнати. Він ще мить дивився на причинені двері, а тоді гепнувся на ліжко з геть відсутнім поглядом. Намагався проаналізувати те, що сталося, або хоча б переконатися, що йому не наснилося, проте не зміг. В голові паморочилося, повітря здавалося до жаху мало, а на верхній губі відчувався легенький укус акуратних зубів. Майкл міцно заплющив очі, але у вухах набатом гупотіло усвідомлення того, що декілька хвилин тому він мав свій перший поцілунок.

Ще декілька тижнів тому Елліот помітив, що з Майклом щось не те, проте не міг зрозуміти, що сталося. Він запитував, але Майкл завзято відбріхувався, а Елліот не вмів допитуватися. На відміну від Майкла, у нього все завжди було просто та легко. Проблеми вирішувалися по мірі їх виникнення, вирішувалися в основному кулаками, а якщо кулаками їх вирішити не вдавалося, то Елліот ті проблеми вважав тимчасовими труднощами і не звертав на них уваги.

Потім почалося з’ясування стосунків з Фареллом. Взагалі-то Елліот навіть не думав, що колись їхні доріжки перетнуться. Фарелл був старшим на два роки, мав свою невеличку шкільну шайку і разом з ними тероризував тих школярів, котрі не вміли себе захистити. Він відбирав у них всі кишенькові гроші, влаштовував залякування в шкільних туалетах, просто для того, щоб посміятися та показати решті, хто головний в Середній школі. Елліота Фарелл не чіпав, бо навіть йому було відомо, що середній з Беннерів може дати відсіч. Тай з Майклом Фарелл теж не зв’язувався, бо не дивлячись на показну стриманість, було в тому щось занадто підозріле. До того ж по школі ходили чутки, що хлопці займаються бойовими мистецтвами, хоча ніхто ще їх в дії не бачив.

Елліот ніколи не ліз не в свої справи, бо на відміну від Майкла, котрий був схиблений на справедливості, його хвилювали тільки він сам та брати. Тому коли помічав Фарелла з черговою жертвою, просто проходив повз, роблячи вигляд, що нічого не бачив. Але одного разу все змінилося — Елліот побачив, як Фарелл чіпляється до Катажини Виговські. Він смикав її за довге біляве волосся, відбирав рюкзак, кидаючи його Парслі, і насміхався. У величезних темно-сірих очах дівчинки, погляд котрих затримався на Елліотові, відбився такий глибокий страх, що він вперше зупинився.

Помітивши Елліота, Фарелл наказав йому йти у своїх справах, але Елліот не послухався. Він на льоту перехопив рюкзак Катажини повертаючи їй, а тоді попросив піти зі шкільного закутку. Вона миттєво зникла з очей, а Елліот однозначно б потрапив у бійку та пролунав дзвінок на урок, все змінивши. Проте з тієї миті саме Елліот став новою жертвою Фарелла та його компанії. Вони провокували його, як могли, але вперше Елліот на провокації не відповідав. Він знав, що піде за бійкою і йому було шкода батька, та й Майклу б добряче дісталося, а Елліот, не дивлячись ні на що, його дуже любив.

Елліот сподівався, що не бачачи жодної реакції з його боку, Фарелл відчепиться, проте не так сталося, як гадалося. Фарелл знову почав діставати Катажину зрозумівши, що тільки через неї зуміє спровокувати Елліота на бійку. А бійка стала для Фарелла нав’язливою ідеєю. Йому здавалося, що в Середній школі лиш брати Беннери його не бояться.

Елліоту урвався терпець і він пішов на старий стадіон після уроків, щоб нарешті вкласти Фареллу мізки і був впевнений, що йому б те неодмінно вдалося, якби чорти не принесли Майкла.

А далі історія вже була загальновідомою.

Проте Елліот бачив, що Майкла щось гризе і справа точно була не у Фареллові. Він навіть погодився на сміховинне репетиторство Катажини, щоб брата в чергове не засмучувати, але здавалося, Майкл на те навіть уваги не звернув. Елліот почав допомагати йому по дому, чого раніше ніколи не робив, дещо приструнчив Чада, хоча раніше у всьому йому потакав, але й це залишилося поза увагою Майкла. Елліоту здавалося, що треба бити на сполох, проте він не знав кому. Коли у Майкла з ними були проблеми, він ніколи не жалівся батькові, все вирішуючи самостійно, Елліот хотів так само, але усвідомлював, що так не зможе. Чомусь йому стало по-справжньому лячно.