Глава 3. Злом без крадіжки

До того, що я була в готелі, Паша поставився спокійно. Він завжди у мене відрізнявся розсудливістю, не дозволяючи емоціям брати гору. Не даючи мені впасти в істерику, втішаючи, він вислухав мою розповідь, дістав конверт, розкрив його. Документи були оформленні німецькою мовою.

– Я зателефоную Толі, домовлюся про зустріч на завтра, – спокійно сказав він, поправляючи окуляри, і відклав папери.

Толя був другом Паші, в минулому сусід по університетському гуртожитку. Навчався він на відділенні філології, але німецької мови не знав, і зараз займався нічим не пов'язаною з філологією справою – продажем медичного обладнання. Німецький знала його однокурсниця, а тепер дружина Маша. З нею і домовився Паша про зустріч.

Вечеря проходила весело і невимушено. Замовили їжу, взяли вина та сиру. Толя міг базікати на будь-яку тему. Часом мені здавалося, що не існує у світі чогось такого, в чому б він не розбирався. А ще він дуже любив сперечатися. Теж про що завгодно, забиваючи опонента даними статистики та гучністю голосу. Коли ж він закінчив всім нам пояснювати, якими технічними характеристиками один випуск Хонди відрізняється від іншого, ми взяли свої чашки з кавою і перебралися до вітальні, щоб Маша змогла зайнятися перекладом. Попиваючи каву, продовжував мудрувати Толя, Маша працювала над паперами. Паша підтримував розмову, а я посилено намагалася згадати фрази, які пан Флес шепотів перед смертю. Зрозуміло, якби я хоч трохи володіла мовою, справа пішла б значно швидше, а так... Хіба що спробувати відтворити слова.

– Машо, зізухен нох – це щось означає?

Маша відірвалася від перекладу. Ця фраза звучала набагато частіше, ніж решта, і я легко виокремила її.

– З чого це ти раптом?

Маша була спокійною та врівноваженою. Вона чудово ладнала зі своїм імпульсивним чоловіком. Готова була прийняти та підтримати найшаленішу його ідею та, водночас, я б не сказала, що була якоюсь безхребетною. Скоріше у її спокійному характері відчувався міцний такий стрижень, що не давав оточенню сприймати її, як слабку натуру, якій можна сісти на голову.

Історію з адвокатом ми їм розповіли, й те, яка доля спіткала нещасного адвоката, теж. Тож приховувати та бодай щось вигадувати не було сенсу.

– Він повторював це весь час. Тільки я не впевнена, що відтворюю правильно.

– Візьми аркуш паперу, – вона простягнула мені ручку і блокнот, – запиши все, що згадаєш. А я потім спробую надати словами сенс і перекладу, що вийде, – запропонувала вона.

Розібрати окремі слова з чужої мови людини, що вмирає, непроста справа, тільки напевно не про буденні речі в останні хвилини свого життя шепотів пан Флес, нам варто дізнатися, що він казав. Тож я відчайдушно згадувала, намагаючись нічого не спотворити.

Відвернула мене від старанної роботи Маша, повідомивши, що завершила з перекладом.

– Прочитай вголос, а то у тебе почерк такий, що Пушкін відпочиває, – не втримався від можливості дошкулити Толік.

Я неодноразово від нього чула моторошну історію про те, як він, бідненький, взяв на якийсь іспит Машин дослівний конспект і не зміг розібрати в ньому ані слова, а відповідь на білет довелося складати на ходу та імпровізувати.

Маша шпильку пропустила мимо вух і стала пояснювати:

– За цими паперами виходить, що тебе, Пашо, запрошують до Відня. Пан Флес був уповноважений передати запрошення, квитки на літак і шлюбний контракт, згідно з яким… – Маша забарилася на мить іншу, – там конфіденційна інформація, ти впевнений, що хочеш, щоб я оголошувала це при всіх?

Паша поправив окуляри та кивнув.

– Звісно. Цей шлюбний контракт мені третій день життя псує й поперек горла стоїть. Я не маю наміру нічого приховувати від дружини та друзів.

Толя радісно заверещав, схопився, захоплено потер долонею об долоню і гепнувся назад в крісло.

– Ось і дізнаємося ми всі таємниці Павла Уліцького! Я ще у гуртожитку запримітив, що з ним не все чисто! Ти, Майє, – обернувся він до мене, – знала, що твій чоловік ходив уві сні перед важливими іспитами?

– Таких подробиць він мені не розповідав, – засміялася я.

– Ось бачиш! А він ходив! Всю ніч безперервно сновигав і бубонів свої білети! – Толя піднявся і зобразив цю ходу. – Спати не давав, паразит! Під ранок ляже, а ти, Толю, буди його потім, щоб він іспит не проспав!

– Та сядь ти вже! – сміючись, махнув на нього рукою Паша. – А то я зараз твоїй дружині таємниці відкрию про твої нічні пригоди!

Толя удав, що злякався:

– Все, сів. Я сів і мовчу! – він поклав руки на коліна, немов у дитячому садку накапостив. – Розповідай, Машуль, розповідай всю правду!

Маша усміхнулася. Добра, поступлива, вона була схожа на красуню з казки Морозко і прекрасно пом'якшувала гарячий характер Толі.

– Загалом, суть шлюбного контракту, який ти мусиш підписати, в тому, що ти одружуєшся з панною Кларисою Гольдштейн. Тоді відбудеться злиття двох потужних корпорацій, і в майбутньому ти зможеш стати їхнім повноправним власником. Зрозуміло, якщо всі умови контракту будуть виконані. Умови ти дізнаєшся у Відні.

Я мовчала. Веселощі, як рукою зняло, а слова пана Флеса чітко віддалися усередині: «Він не відмовиться...»