Розділ 33. Страхи, що спливають один за одним.

Ейрік

Як тільки я відсторонився, з очей Уни викотилися дві сльозинки. Набираючись сил вони покотилися вниз по щоках скапуючи на перину. Судячи з її подиху, вона й сама не помітила, що плаче. У цей момент усім серцем захотілося її втішити, і я втішав. Довгий час втішав.

Мені навіть здавалося, що ми чинимо не справедливо і жорстоко стосовно неї. Але того вимагала гордість ватажка могутнього племені. І з цим я був цілком згоден.

Коли її схлипи вщухли та вона присунулася до мене задрімавши, я з насолодою вдихав у себе запах своєї жінки. Як не дивно, але я добре розумів, як вона почувається в цей момент. У глибині душі жевріла надія, що згодом дівчина забуде про минулі неприємні події.

В черговий раз вилаяв себе за свою дурість довіритись словам жінки, нехай і тій, що знайома мені з дитинства. Після чого дбайливо згріб Уну в обійми й притулив обличчям до своїх грудей, з яких так і не встиг зняти сорочку.

Милуючись на тихо сплячу дівчину, повністю оголену і таку безпорадну, відчув нову хвилю бажання. Чудово розуміючи, що таке похіть. Усвідомлював, що мої почуття не можна назвати звичайною пожадливістю. Це було щось більше. І від цих роздумів, я ще більше боявся втратити її.

Подумки посміхнувся на такі страхи. Адже за цей рік уже почав вважати, що практично нічого не боюся. А тепер чітко зрозумів, що найсильніше на світі боюся втратити жінку, яка останнім часом стала для мене скарбом.

Її дихання поступово ставало все рівнішим і я обережно переклав її зі своїх грудей на м'які пір'яні подушки. Дівчина ще раз тихо схлипнула, а потім скрутившись у клубочок обняла одну із подушок тихо сопучи.

Якийсь час поспостерігав, за таким ніжним, тендітним і вразливим тілом. Після чого поспішив укрити її покривалом і безшумно попрямував до дверей.

Дві дівчини схиливши голови чекали у вузькому проході, притулившись спинами до холодного каменю стіни. Один з хлопців, тут же стояв біля дверей, пропалюючи їх гнівним поглядом.

- Ваша пані заснула.

Промовив дівчатам, звертаючись до них тихим голосом, щоб не розбудити кохану.

- Не будіть її та чекайте на подальші її накази. Виконайте всі її прохання та намагайтеся бути шанобливими. Я сподіваюся вам не варто пояснювати, як я вчиню з тими, хто поставиться не добре до матері моїх майбутніх дітей?

- Гаразд, хазяїне. - Ледь чутно промовили вони в один голос.

Звіривши їх лютим поглядом, попрямував униз сходами. Пропозиція Харбрада, була якнайкраще. Саме такі дії вимальовували найменші втрати з нашої сторони. Побити всіх жінок або вбити когось було б простіше. Але куди краще змусити їх поважати мій вибір.

- Чому моя сестра у темниці зв'язана? - Почувся приглушений голос із трапезної зали.

Не чекаючи відповіді, сам попрямував у напрямку до обуреного голосу. Поспішивши дати йому відповідь особисто, з гуркотом штовхнув ногою величезні двері.

- За діло! - Рикнув на усю залу.

- І як довго вона придаватиметься подібній ганьбі? - Поцікавився Гуннар піднявши догори брови.

- До кінця свого життя, поки її вина не буде відкуплена.

- Значить сестричка знову перейшла межу, - занепалим голосом пробурмотів він сідаючи на найближчу лаву.

- Цього разу неприпустиму, - хрипко додав учитель.

- Вона виправиться. Я обіцяю, брате! Варто пом'якшити своє покарання, благаю. - З надією у погляді звернувся до мене Гуннар.

- Твоя сестра божевільна, - хитнув я головою. - Сам послухай, що вона твердить. Я і так був м'який стосовно до неї.

- Дагна ... - застогнав він запускаючи пальці у свою руду шевелюру. - Я переговорю з нею. Упевнений, вона схаменеться.

- Попереджаю, що якщо з моєю коханою ще щось трапиться. Я вижену весь ваш рід з племені! - Попередив товариша, про всяк випадок.

- Це не обговорюється. - Закивав погоджуючись зі мною Харбрад.

- Особисто її придушу!

Пообіцяв скалячи зуби названий брат і я подумки видихнув, порахувавши його слова за якусь підтримку.

Схилившись на двері спиною, я схрестив руки на грудях. Спостерігаючи, як пониклі плечі брата почали підійматися й опускаються в нестримній люті. Навіть він розумів, що варто трохи заспокоїться, перш ніж йти до сестри вислуховуючи її слова. Тому просто сидів остуджуючи свій запал.

- Обід - гарна справа! - Промовив майстер, намагаючись, зняти напругу, що літала в повітрі. - Смачно.

Підтвердив він, сито ворушачи вже вологими від м'ясного жиру губами. На той час мій рот уже був наповнений увесь слинною і я потягнувся до соковитого шматка м'яса. Гуннар теж простяг руку до тарілки, запитально перед цим глянувши на мене. Але я не став згадувати минулі помилки, з ким не буває. І продовжив безтурботно поглинати їжу.

- Уміють смачно готувати. Але не завжди хочуть! - Підтакнув з сусіднього столу хтось із хлопців.

- Адже вона навіть не доторкнулася до їжі, - з сумом промимрив я сідаючи поруч з товаришами.

- Перехвилювалася дівчина, - з жалем пробурмотів Харбрад.

- Незабаром їй треба буде харчуватися краще. - Промовив не приховуючи своїх намірів.

- Давно пора, - закивав учитель.

Ми із задоволенням поїли, доброзичливо киваючи один одному. Обід був трохи гірший, ніж сніданок. І я сподівався, що Уні запропонують їжу навіть кращу, ніж нам. У цей момент захотілося побачити насолоду на її обличчі, що виникає від звичайного прийняття їжі в моєму будинку.

- Моя похвала куховарці! - Голосно вигукнув похвалу.

- Сьогодні Силіція, вона намагалася зробити смачно. - Розпливлася у посмішці одна із дівчат.

- Тільки пані про це не говоріть, - дав пораду дівчині Харб, похитуючи головою.

Він ще довго вдивлявся в піднесену страву добавку, після чого із задоволенням взявся за їжу. Все-таки вчитель завжди передбачає будь-які події і я лише мовчки кивнув дівчині підтверджуючи його слова.

Хвилювання все ж таки було, що Уну захочуть отруїти, але Силіція краще за інших розбиралася в куховарстві. І її брат обіцяв, що не припустить подальших помилок сестри. А для неї це був єдиний шанс, щоб хоча б на деякий час побути на волі, а не в темниці.