Розділ 22. З небес на землю.

Потягуючись на ліжку лінивою кішкою, я перевела погляд на сплячого поруч чоловіка. Ніч пройшла чудово і я вже зовсім не замислювалася про наслідки. Ейрік більше не здавався мені диким варваром. Цієї ночі він був ніжним, палким і пристрасним коханцем, як ніхто інший, що раніше мені зустрічався.

Поруч із ним, я не замислювалася ні про що, окрім як про теплоту його сильного тіла і думок про зворушливі спогади минулої ночі. Потершись щокою об шию чоловіка, я знову позіхнула, притискаючись до нього всім тілом.

- Ти мій скарб, - прошепотів Ейрік у потилицю, ніжно торкаючись губами волосся.

Здригнувшись, відчула лагідні обійми, в яких миттю опинилася. Все-таки прокидатися в обіймах чоловіка це чудове і неймовірне відчуття.

- Тобі нічого бояться, я не дам тебе в образу. - Так само тихо прошепотів підводячись, залишивши на моїх вустах ніжний поцілунок.

Серце в грудях забилося частіше від його хрипкого голосу, а в тілі миттю потепліло після цілунку. Тільки хотіла щось відповісти як почувся гуркіт від дверей, що відкрилися.

- Пан бажає прийняти водні процедури? - Ванільним голосом заспівала рудоволоса Дагна, що впливла в цей час до кімнати.

Дівчина почервоніла і вп'ялася в моє обличчя колючим поглядом. Я ж все життя намагалася не звертати уваги на подібних вискочок, вважаючи себе вищою за це. Ось і зараз піднявши підборіддя вгору, я знову позіхнула потягуючись всім тілом. Тим самим привертаючи до себе голодний погляд Ейріка. Легка посмішка чоловіка змусила мене солодко облизати губи. Смак його поцілунків все ще залишався на моїх вустах, а шкіра на підборідді та щоках палала від його жадібних нічних цілунків.

- Під час моєї відсутності, Уна, головна у фортеці, - крижаним голосом повідав він вдивляючись у звірячий вискал дівчини, що увійшла. - І, так, хоче. А так само, ваша пані, жадає багато чого вам наказати! - З цими словами він поспішив покинути кімнату на ходу натягуючи темні шкіряні штани.

Жіночка тільки відкривала рота поглядаючи на мене, що ще розімлівала після нічних дотиків досвідченого коханця. Її лице багряніло все сильніше і сильніше впиваючи поглядом в оголені ділянки моєї шкіри. Судячи з виразу на її обличчі вона, мабуть, хотіла щось сказати, але поки що не наважувалася.

- Чого вже там, виплесни всю свою отруту яку ви мені висловлюєте коли вашого пана поруч немає. - Не стрималася я накидаючи на себе ковдру.

Більше не бажаючи дивитися в її сповненні люті очі, накрилася з головою вдихаючи на повні груди все ще залишки запаху наших нічних ігор.

- Його прихильність до тебе не триватиме довго... - видихнула вона ледве чутно, швидше переконуючи себе, ніж мене.

Але я не стала реагувати на неї, продовжуючи, ніжиться, мліючи від приємного тремтіння в тілі.

- Ваші накази, господине.- Почувся з боку дверей голос раніше мені знайомої Райни.

Не повіривши вухам, я тихцем визирнула з-під м'якої шерстяної ковдри. Протерши очі, ще раз глянула на русявий вид з густим ластовинням на обличчі.

- Помитися бажаю та попоїсти. А ще приготуйте для мене свіжу сукню після купання.

Командним тоном я приєдналася в гру. Але дівчина низько вклонилася поспішивши зачинити за собою двері, чим і викликала легкий шок у моєму розумінні подій, що відбуваються у цей час.

Через деякий час у двері постукали й в кімнату зазирнула русява голова, яка зупинила погляд на мені.

- Хазяйко, вода набрана. Цілющі та заспокійливі трави для тіла підібрані. Раджу поквапитися, якщо бажаєте супроводити пана в дорогу.

- Дякую! - Вигукнула намагаючись підвестися, що далося мені зовсім нелегко.

М'язи злегка нили, ноги тремтіли, а тіло зовсім не слухалося мене в цей момент. Повільно підвівшись, я помітила як дбайливо схопила мене за лікоть служниця, допомагаючи підвестися.

- Ходімо, пані. - Повідомила дівчина, чим і викликала в мені нову хвилю підозрілості.

Легка лляна сорочка відразу накрила моє оголене тіло і дбайлива служниця злегка квапливим кроком направила мене до коридору. Перша моя реакція викликала гостру підозру до неї, але опинившись у купальні, я незабаром повністю розслабилася під дбайливими погладжуваннями рук дівчини.

- Тримайтеся якомога далі від цих гадюк. - Раптово зашепотіла вона змиваючи з мене мильну піну.

- А що є інші?

- Звичайно ж є! - Обурилася вона.

- Гадала, що всі в цій фортеці такі, як ця. - Хитнула я головою на двері. Немов відчуваючи всіма фібрами душі, що Дагна стоїть під дверима.

- Ні не всі. Вам не варто хвилюватися. Господар чітко пояснив усім, що тепер ви його жінка, а не вона. І тепер мешканці міста Альтер розділилися на три рівні частини. Ті, хто повністю підкоряється вам. Ті, хто все ще не певен, що ви тут на довго. І чоловіки, які наглядають за вашою безпекою.

Голос її пролунав жартома, чим і викликав мій легкий смішок.

- Рада, що ви маєте гарний настрій. Для початку поїсте, а потім підемо проводжати пана.

- Розкажи мені трохи про фортецю і людей що живуть тут.

Попросила я дівчину обтираючи тіло простягнутим мені шматком чистої тканини.

- Це дуже великий замок фортеця. Його коридори, та кімнати тягнуться глибоко під землею. Та ведуть у різні частини сторін територій. Більшість ходів зараз зачинені особисто господарем, оскільки не потрібно захищатися від ворожих нападів. Їжа тут навряд чи їстівна, а служниці одразу перестають займатися своїми справами, як тільки господар покидає місто.

- Невже все так занедбано? - Не повірила я почутому.

Я ж була впевнена, що Дагну тут слухаються всі.

Переодягнувшись в одну з моїх нових суконь, я відчула на собі стурбований погляд дівчини.

- Щось не так? - Схвильовано поцікавилася, вже поглядаючи в дзеркало та оглядаючи своє зображення.

- Гадки не маю, хто вам це зробив. Але боюсь, що вам його точно зіпсують.

- Не біда, ще собі зроблю. Буде навіть краще, якщо в мене з'явиться досить великий відріз тканини. - Поспішила заспокоїти дівчину, чим викликала захоплення в медових очах, що раптово спалахнули.