Розділ 19. Підстава на кожному кроці, але руки не бояться.

Сон миттєво зморив на широкому м'якому матраці. Крізь дрімоту відчувала ніжний дотик, але чоловік не став будити. Ранній світанок пробудив мене яскравістю ранкового сонця, що вдарило в очі. А поруч із ліжком стояла - вона.

Фальшива посмішка блукала на обличчі рудоволосої жінки, і Дагна не зводила з мене очей.

- Чого тобі? - Хрипко бурчу після пробудження.

- Ви такі бліді... і худі.- промовила вона сідаючи на край ліжка.

Здивовано піднявши брови, я прикусила губу, щоб не розсміятися їй в обличчя.

- Уно, - з видихом вимовила вона. - Ми з вами не вірно розпочали знайомство. Я пропоную вам приятельство.

Занадто солодкий тон змусив мене насупитися, але вона продовжила говорити:

- За годину в нас ранкова трапеза. Чи дозволите мені супроводжувати вас до їдальні?

У цей момент не знала, що відповісти. Оскільки не була впевнена в Ейріку, і настільки швидкій зміні поведінці цієї жінки. З минулого життя, я чудово знала, що подібні панночки довіри не гідні.

- Ні, дякую. - Промовила, вирішивши для себе, що такої подруги мені не потрібно.

- Ви такі юні й все ще зовсім дівчинка, - продовжувала вона. - Дозвольте дати вам пораду.

Кілька хвилин витримавши паузу Дагна продовжила свій діалог:

- Я набагато досвідченіша за вас і знаю що подобається Ейріку. Ваш з ним шлюб був ударом для всіх нас, по суті, і для мене. Я могла б захистити вас від вороже налаштованих служниць і допомогти освоїться в Альтері.

- Я поміркую над вашою пропозицією, - стримано відповіла.

Гучно фиркнувши пухка жіночка граціозно піднялася і попливла до виходу прямуючи з кімнати, вікна якої виходили на схід яскраво освітлюючи кожен порожній куточок. На жаль, крім широкого величезного ліжка та невеликого дерев'яного столика, у приміщені не було нічого.

У мене відразу виникло бажання запитати про жіночу руку стосовно замку. На перший погляд, внутрішній стан будівлі не свідчив про велику увагу з жіночого боку. Пролежавши ще деякий час в м'якому ліжку, я намагалася згадати як мені дістатися до вчорашньої купальні.

- Я сумніваюся, що вам вдасться тут вижити! - Крикнула вона на виході голосно грюкаючи дверима.

Погляду не зустрічався ніякий одяг і я почала серйозно замислюватися про своє становище. Весело посміхнувшись, зробила з вовняного пледа сукню. Кілька разів обернувшись ним, накрила плечі, зав'язавши навколо шиї. З'єднавши краї та на талії. Вийшло навіть пристойно, злегка відкриваючи гомілки. Тепер виглядала як грецька богиня лише у вовняних тканинах.

Деякий час побродивши по другому поверсі замку, я зазирала у вікна намагаючись визначити їхнє місце розташування. Незабаром зрозуміла, що ця скеля і є замок. Де існує кілька поверхів та безліч кімнат. Спуск знаходився по центру, чим поспішила скористатися, щоб оглянути великі кімнати на першому поверсі.

Перша ж кімната розташована під сходами, відкрила переді мною величезний столовий зал з безліччю ослонів і довгих столів. Які розташовувалися в три ряди один маленький далі від входу, та два довгі майже через все приміщення. У кімнаті сиділи майже всі жителі фортеці.

Ейрік помахом руки запросив мене сідати поруч із ним і мені довелося пройти практично через увесь зал. Дорогою намагалася ухилитися від дівчат, що розносили в цей час їжу. Кожна з них, від чогось норовила штовхнути або зачепити мене плечем.

Чоловіки, що сиділи за столами, похмуро косилися на те що відбувається, але продовжували мовчки копирсатися руками в тарілках з їжею. Я намагалася не звертати увагу на подібні низькі вчинки проходячи повз дівчат і ухилялася від їх поштовхів як могла.

Помітивши занепокоєння у погляді Ейріка, спробувала розтягнути губи в посмішці відчуваючи якусь крихітну, але все-таки підтримку з його боку.

- Де сукня, яку я тобі подарував? - Поцікавився він, коли я наблизитися.

- Гадки не маю, - повела я плечима. - Коли я прокинулася його не було поряд. А шукати його у величезному замку, я не мала часу.

- Хіба вам, леді, його не принесли? - Голосно гримнув він на весь зал, намагаючись перекричати здійняв шийся невдоволений гул. Адже йому практично це вдалося і в залі стало значно тихіше.

З помахом долоні він запропонував сісти поряд з ним на дерев'яний стілець, що в той час же звільнився для мене. Хтось із чоловіків, що сиділи з ним поряд, різко піднявся, звільняючи широке сидіння з красивими вирізаними візерунками на спинці.

- Дякую, - мовила злегка кивнувши головою чоловікові, що поступився.

- Ви маєте чудовий вигляд, - пробурмотів високий світловолосий велетень.

- Спасибі, - соромлячись опустила погляд.

- За кілька хвилин у вас буде з десяток нових нарядів. - Досить голосно промовив Ейрік.

- Так, мілорде, - пропищала одна з дівчат, що пробігали повз.

- Перепрошую, я б не відмовилася від голки з нитками та ножиць.

Крикнула навздогін дівчині, що швидко тікала в бік дверей.

- Боїтеся, що вам принесуть діряві речі? - З веселістю в голосі прошепотів він.

- Швидше за все вони знімуть їх з опудал натиканих соломою, а потім піднесуть мені як подарунок. - Прошепотіла киваючи.

- Їм потрібно ще примиритися з тим фактом, що ви їхня пані. Чому досі не принесли їжі господині будівлі? - Голосно загарчав, змусивши мене здригнутися.

Немов за помахом чарівної палички переді мною з'явилося дві страви зі шматками м'яса і вареними овочами, а так само наповнений срібний кубок з водою. Але Ейрік тільки насупився зіштовхуючи їх широкою долонею на підлогу, тим самим змусивши мене підстрибнути від несподіванки.

- Можливо, мені доведеться відмовитися від куховарства цих пихатих ні на що не придатних дівчат. - Хитнув він головою. - Ви ж не залишите чоловіка голодним?

Нахабний погляд і хитра посмішка на обличчі чоловіка змусила усміхнутися у відповідь.

- Не залишу. - Погодилася.

Різкий підйом і він вказав мені на непримітні дверцята в правому кутку за нашими спинами. Двері вели вузьким проходом, примусивши мене дивуватися тому як Ейріку вдається протискуватися вперед.