Розділ 8. Вимоги та обов'язки.

Насилу розліпивши очі, виявила що мій лікар вже розтопив піч. А з крихітного віконця пробивалися перші промені ранкового сонця.

- Опритомніла? - Хрипко поцікавився вуркотливим голосом чоловік.

Зніяковівши від того, що моє тіло покриває лише вовча шкірка, взялася оглядати кімнату в пошуках якогось одягу. Природа вже кликала і я посилено розумувала, чи варто вибігати прямо так у нужник або ще витратити час на пошуки одягу.

Тільки но я зіскочила з м'якого матраца, як з-за печі визирнув він. Його темне хвилясте волосся було розкидане по плечах. Голі, покриті міцними м'язами груди впереміш зі шрамами увігнали мене в паніку.

- Куди ж ви леді?

На мене глянули так, ніби хотіли приплюснути до матраца і не відпускати. Ковтнувши в'язку слину, що набралася в роті, заїкаючись прошепотіла:

- Т-туди.

Поглядом ковзнула до дверей, помітивши що її поправили. Або нову поставили, що найімовірніше. Прикриваючи наготу теплою шкіркою, я миттю метнулася до скрині, накидаючи на себе теплу лляну сорочку і накидку з хутряним коміром поверх неї.

- Ось і славно... - заметушилася миттєво вистрибуючи у двір. Вже шукала поглядом туалет, що нагадував виглядом дерев'яну коробку з діркою в землі.

Справивши потребу, я в полегшенні видихнула милуючись на блискучий сніг в окрузі. Зразу ж зустрілася поглядом з усміхненим чоловіком, який вийшов на поріг будинку в одних шкіряних штанях коричневого кольору. Кілька секунд у захопленні милувалася його добре складеним м'язистим тілом, а потім поспішила відвести від нього очі. Я ж не манірна дівчина яка, щоб так вилупиться на чоловіка. Тим більше такого жорстокого.

- Як себе почуваєш?

І тут я похитнулася, розуміючи, що все ще дуже слабка. В один стрибок чоловік опинився біля мене і, притримавши, не дозволив впасти.

Мимохіть доторкнулася до його гарячих грудей, що здіймалися у диханні. І здивувалася вихідному жару від нього. Рука сама потяглася до нього доторкнутися, але ніби він із плоті та крові. Перемістивши долоню на своє чоло, у смутку, зрозуміла, що мій жар все ще не спав. А голова немов казанок.

Схиливши голову до його грудей, якомога зручніше вклалася на добровільну опору і прикрила очі. Чоловік у схваленні хмикнув і через кілька секунд підхопив мене на руки прямуючи до будинку.

Коли він жбурнув мене на ліжко, я в паніці позадкувала до його краю. Зістрибуючи схопила поліно і вже мала намір використати його в якості самозахисту від нього. Але чоловік з посмішкою спостерігав за моїми діями та лише тихо хмикнув, промовивши:

- Звикнеш.

Його брови здійнялися до гори коли я метнулася до кочерги. Жбурнувши поліно до ніг, взялася обома руками за кочергу боячись її не втримати.

- Поки ти не одужаєш, дбатиму про тебе. Ти, своєю чергою, маєш бути слухняною.

- А потім? - Не стрималася від висловлювання.

Намагалася не дивитися йому у вічі, посилено відводила очі убік від його могутньої постаті.

- А потім сама вирішиш. Я тебе все одно не відпущу. - Поставив він мене перед фактом.

Діватися все одно нікуди і йти я не знала куди. Одна в чужому світі, де зараз холодна пора року. Якщо втечу, все одно замерзну серед снігів. А так є хоч якийсь шанс на виживання.

Поставивши кочергу на місце. Випросталася на повний зріст і ще раз уважно оглянула на чоловіка. Загалом... великий, статний, широкоплечий і небезпечний якийсь. Неначе ватажок вовчої зграї. На якого поглянеш і намагаєшся обійти стороною, а то мало чого приб'є випадково.

Схопившись за горло рукою, я спробувала заспокоїти свою нервозність та паніку. Але чоловік сам поспішив заспокоїти:

- Більше не зачеплю. Коли захочеш – скажи. А поки що, швиденько до ліжка і слухайся мене якщо хочеш зміцніти.

З кивком обійшла чоловіка боком і слухняно піднялася на високе дерев'яне ліжко. Мені схвалено кивнули, після чого грубо зажадали:

- Роздягайся!

- І не подумаю. - Пискнула, сильніше закутавшись у накидку.

- Жар треба знімати, дурненька. Зараз розчин намішаю та обітру тебе всю.

- Я сама! - Вирішила не поступатися.

- Порву весь одяг, не буде чого тобі вдягнути.

- Відвернися! - Зажадала, намагаючись говорити якомога впевненіше, але його смішок змусив мене почервоніти.

Справді, минулої ночі він і так бачив мене всю в негліже, а я тут соромлюся. Від цих думок я ще сильніше почервоніла, не знаючи куди відвести свій погляд. Чоловік присів на край ліжка і змочуючи в глибокій тарілці білий уривок тканини, поглядав на мене нетерпляче.

Приблизно через годину, я вже намагалася відштовхнути його нав'язливі руки. Одяг на мені він таки порвав не стримавшись. І ось тепер просто обтирав кожну частинку мого тіла розчином по запаху, що нагадував оцет упереміш з водою. Його погладжування з часом ставали тільки наполегливішими і я намагалася припинити це неподобство. Здавалося б чоловік отримував задоволення від моєї безпорадності та слабкості, торкаючись там, де хотів. Від чого мої груди й попка зі стегнами майже виблискували від натирання.

- Це може бути шкідливо! - Обурливо вигукнула я вказуючи рукою на заново наповнену тарілку з рідиною.

- Леді, у вас все ще є жар і я обтиратиму вас доки поки він не спаде.

Проковтнувши набрану у роті слину й слухаючи відчуття в тілі, все-таки пробурмотіла:

- Давайте спочатку поїмо, а потім я посплю, і жар сам собою спаде. Сон і гаряча їжа найвірніший засіб від застуди! - Намагалася довести свою правоту, але чоловік тільки примружив очі в невдоволенні.

- Лежи, я сам. Все одно тобі більше нічого одягнути, - посміхнувся мерзотник.

Коли він закинув додаткові поліна в піч і вийшов за двері, я поспішила переконатись у правдивості його слів. Мій настрій остаточно зіпсувався, коли я визначила що речі, які раніше були на мені. Зараз перетворилися на лахміття, що не підлягають ремонту.

Цей чоловік знав, що речей більше немає і, можливо, десь приховав одяг, щоб я не знайшла.