Глава 4. Шопінг

Іванна

Мало що бісить хлопців так само, як необхідність годинами ходити за дівчиною по торговельному центру, поки вона вибирає собі одяг. Тому я обожнювала використовувати цей метод.

Тут є важливий секрет: постійно вимагати уваги супутника, щоб бідолашний навіть на телефон не міг відволіктися. Довго чоловічі нерви такого не витримують, тому потрібно вкинути пряник у вигляді походу в магазин спідньої білизни. Якщо вів себе добре – долучити до вибору. Хай собі потім фантазує, не знаючи, що в реальності ніколи її не побачить.

Так, я таскала на шопінг кожен свій об’єкт. Але вперше в житті опинилася по іншу сторону барикад.

- Впевнена, що мені личить сапфіровий колір? – питав мажор недовірливо, уважно роздивляючись себе в дзеркалі.

- Так.

- Ти що, сліпа? Він же робить мене блідим! Принеси ще раз ту кобальтову кофту. І знайди щось відтінку індиго.

- Зроби це сам.

- Щось не так? Ти ніби незадоволена.

Якби не вираз щирого нерозуміння на обличчі цього йолопа, я б подумала, що він точно знущається. І за це постраждала моя улюблена туфля? Глибоко видихнувши, я нагадала собі про ціль візиту та розтягнула губи у фірмовій звабливій посмішці.

- Славочко, любий, ми чотири години ходимо по торговому центру, але не зайшли ні в один жіночий магазин.

- А навіщо нам туди? Коли я кликав тебе за покупками, то мав на увазі, що нові речі потрібні саме мені.

Аааарх!

- Тоді я не так зрозуміла. Тут же немає нічого, гідного твого рівня!

- Твоя правда, краще дочекаюся повернення свого кравця з відпустки. Доведеться одягати якусь з кофт повторно. Ніколи так не робив.

- Впевнена, ніхто й не помітить, – відмітила я, не задумуючись.

- В мене півмільйона підписників! Вони помічають все! Це не жарти!

- Я хотіла сказати, що всі будуть розглядати твою красу, а на одяг навіть уваги не звернуть.

- Хм…

На симпатичній мордочці мажора з’явилося щось на кшталт імітації розумової діяльності й він швидко попрямував у примірочну. Десь через хвилину на весь зал пролунав крик:

- Інно! Йди сюди!

Мало того, що моє ім’я перековеркав, та ще й самостійно кофточку вдягнути не може? Враховуючи його тупість, цілком ймовірно. Роздратовано вилаявшись собі під ніс, я різко розкрила шторку й завмерла на місці.

Хлопець стояв без верхнього одягу, демонструючи непогано підкачене засмагле тіло. До кубиків на пресі мені завжди було якось байдуже, а ось біцепси та широкі плечі заворожували. Стало цікаво, чи зможу я обхопити руку Слави своїми долонями. Здається, ні.  

- Тримай мій телефон і сфоркай так, ніби увірвалася в мою примірочну, як щойно. Це буде бомба на сотні тисяч лайків і коментів! Ну, чого чекаєш? А, в захваті від того, що бачиш перед собою?

- Звісно, – взявши мобільний, я навела камеру на об’єкт. – Ти ж сподобався мені з першого погляду. І я Іванка, а не Інна.

- Я все одно не запам’ятаю, кицю.

- Повір, котику, ще трохи, і ти не зможеш мене забути. Ось твоє фото. Буду чекати біля входу.

Вийшовши з магазину, я пожалкувала, що зараз не зможу вмитися, інакше макіяж розмажу. Може, права Юля й потрібно зробити паузу в роботі заради реальних побачень? Якщо на мене так подіяв вид напівоголеного, нічим, крім біцепсів, непримітного ідіота, то точно пора спробувати влаштувати особисте життя.

Вирішивши придивитися до того хлопця, якого знайшла подруга, я придумала, як прискорити виконання цього замовлення.  

Отже, цей скнара не хоче витрачати на мене свої гроші? Не він перший, не він останній. Його подарунки мені й задарма не потрібні, проте чоловік має вкладатися в жінку, щоб прив’язатися. І в принципі неважливо, як саме: фінансово чи емоційно. Та шлях через гроші найшвидший, тож його й використаю.

Коли об’єкт вийшов, я в награному захопленні схопила його за руку.

- Я побачила за рогом новорічний розпродаж комп’ютерних ігор! Ми можемо заглянути? Будь ласка, Славочко, сонечко, хоч ненадовго!

Чи то мій ентузіазм спрацював, чи те, що я потерлася грудьми о передпліччя хлопця, але він проти походу в магазин ігор не протестував. Потрапивши туди, я демонструвала ще більшу радість.

- Ти чув, що наступна частина «Креда Асасинів» буде про Україну та Київську Русь?

- Так. Але я перестав грати ще після Французької революції.

- І пропустив Єгипет? Це ж найкраща гра серії!

- Слабо віриться. Франшиза скотилася в тупе заробляння грошей.

- Хіба зараз не скрізь так? Всі великі студії мають знаходити баланс між тим, що оригінально й тим, що точно принесе гроші.

- Не всі.

- Наведи хоча б один приклад крутої гри, яка вибивається зі звичних канонів.

- Легко.

Ходячи між стендами за Славою, я не могла позбавитися від дивного відчуття. Він виглядав якимось… іншим. В нього навіть голос змінився, втративши звичайні ліниві нотки, а очі заблищали від реального інтересу в темі розмови.