Іванна
В житті потрібно займатися тим, що в тебе добре виходить. Ніякого часу світу не вистачить, щоб розвинути всі навички – тому бери одну й доводь її до ідеалу. Через 10 тисяч годин ти станеш високооплачуваним спеціалістом, за право роботи з яким люди будуть битися.
Саме так мене навчав батько, додаючи, що бачить мене в ролі фінансового аналітика своєї компанії. Щоб не сваритися з татом, я поступила на обраний ним факультет, проте весь вільний час витрачала на вдосконалення свого справжнього таланту: випробовуванню нервів хлопців на міцність.
Це не настільки просто, як здається. Розлютити парубка настільки, щоб він хотів тебе придушити, а через секунду вже розтанув від того, наскільки мило ти кліпаєш очима – то даний Богом дар. Тому гріх було його не монетизувати.
Ні, не так як ви подумали. Всього за рік я стала найвідомішою майстринею поганих побачень у місті. Кинуті дівчата наймають мене, щоб перетворити життя своїх колишніх на пекло. Спочатку хлопці ведуться на мою зовнішність та вдавану зацікавленість в них, а потім страждають, коли красуня, про яку вони мріють ночами (тобто я), починає з’їдати їхній мозок чайною ложечкою.
З гордістю можу відмітити, що більше місяця поруч зі мною не витримував ніхто. А на сьогоднішню жертву в мене всього два тижні, бо хочу встигнути виконати замовлення до Нового року.
Попиваючи коктейль в елітному барі, я кидала фірмові фліртуючі погляди в сторону свого об’єкту. Виглядав хлопець типовим мажором років двадцяти: брендовий одяг, стильні щетина й зачіска, білозуба посмішка та аура самовпевненості, що весь зал заповнювала.
Не кавалер, а мрія. Якщо не враховувати, що він жорстокий зрадник, який покористувався доброю наївною провінціалочкою, а потім кинув перед Днем народження. Вислухавши історію бідної дівчинки, з якою мене познайомила найкраща подруга, я зробила замовниці знижку в половину від звичайної ціни.
Й безкоштовно допомогла б, але якщо підуть чутки про мою щедрість, потім всі захочуть нею скористатися. Ні, краще вже ті гроші на благодійність віддам. Взагалі я роблю це не заради прибутків, але будь-яка праця повинна мати свою вартість, інакше не цінується.
Після чергового обміну поглядами, мажор нарешті здогадався відставити келих та підійти до мене. Чудово, бо косоокість, яку я ледь через нього не заробила, дуже нашкодила б в моїй діяльності.
- Ну привіт, крихітко, – хлопець нахабно вклав руку мені на коліно. – Санта почув твоє найзаповітніше бажання і ось він – я, твій подаруночок.
Не пам’ятаю, щоб замовляла спілкування з самозакоханим бабієм. Господи Боже мій, ну що за тупий підкат він використав. Так, потрібно зосередитися.
- Дивно, бо я ще не склала свій список бажань на Новий рік, – хіхікнула, похлопавши накладеними віями.
- Можу поділитися своїм. Там тільки один пункт. Я натякну: там є ти, я і ліжко.
- Тут не ліпше місце, щоб розкривати такі секрети, не вважаєш?
- Читаєш думки, кицю. До тебе чи до мене?
Вау. Нічого собі, як розігнався. Зупинивши долоню, що поповзла вище, я мило усміхнулася, подумки з усієї сили заганяючи туди нігті.
- До тебе. Якщо зможеш мене завтра вразити. О восьмій вечора в ресторані «Ла-Ринконада».
- Маленька, я не перебірливий, але займатися таким в публічному місці…
Прекрасно, він ще й тупий. Що тут скажеш: спочатку дівчата добровільно обирають телепнів, а потім жаліються, що вони їх не цінують. Принаймні, в свій час я зробила саме цю помилку.
- Спочатку зводи мене на побачення.
- А, ти з таких… Встань і розвернися.
- Навіщо?
- Хочу подивитися, чи ти варта мого часу.
З посмішкою, що застигла на обличчі, я покрутилася перед цим нахабним покидьком. Ну почекай, ти ще переді мною на колінах поповзаєш! Оглянувши мене, мажор схвально хмикнув. Звісно, бо одягалася я чітко по інструкціям, які дала замовниця.
Сукня ледь прикриває сідниці, шпильки вульгарно високі, виріз на межі пристойності й постійно намагається її перетнути, а замість теплого пальто – коротенька шкіряна куртка. В сніг та мінус десять! Про макіяж взагалі мовчу, такою легкодоступною дівкою я ще не виглядала. Але, якщо клієнтка не помилилася, саме так і має виглядати та, що вразить її колишнього.
- Непогано. Бачив і краще, але при відсутності вибору… Добре, дорогенька, розважимося завтра.
- Буду чекати з нетерпінням. Ось моя візитка.
Прихопивши сумочку й куртку, я попрямувала на вихід, голосно цокаючи підборами. Навіть сам не додумався мій номер взяти, ідіот. Але нічого.
Чоловіки – вони як діти. Поки гарна іграшка не далася їм в руки, будуть постійно хотіти її отримати. Мажорчик вже на крючку, просто сам про це ще не знає.
***
Мирослав
Проводжаючи дівчину поглядом, констатую, що дарма оцінив строки виконання замовлення в цілих півтора тижня. З такими темпами й трьох днів буде достатньо.
- Ну так що, впораєшся? – питає Ярема, мрійливо дивлячись вслід своїй колишній.
#2781 в Різне
#753 в Гумор
#7991 в Любовні романи
#1913 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 18.12.2022