Розділ 10. Назад додому

   — Що це таке? — здивувався Ендер-Викликач, і потім догадався, коли почув деякі слова проговору про дощ наших друзів: — О, ні! — захвилювався він, і став дивитися на небо вдалину. А здалося, наші друзі викликали дощ на нього! Так, Ендер-Викликач також був по лінії з ендерменами, тому й він ненавидить як й природу, так і воду.

  Як тільки він це дізнався, і як він побачив чорну хмару, що створювалося над головою наших друзів, так він й заридав ледве чи не на усе місто:

  — Стійте, не треба! Я більше так не буду!

  — Точно? — з гнівом запитав Георгій.

  — Гоша, будь ласка, не треба! НЕ ТРЕБА!!! — зупиняв його Ендер-Викликач. — Давай знову разом дружити й веселитися!

  — Гм... — почав задумуватися Георгій, і сказав: — Гаразд, згоден!

  Ендер-Викликач посміхнувся, але потім засмутився, коли почув категоричну відповідь Георгія:

  — Але ти заплатиш за вторгнення у наше місто!

  І він з Максимом, Микитою та Кирилом кинули чорну хмару під Ендер-Викликачем та його ендерменами. Почав капати дощ. Від цього, ендерменам та Ендеру-Викликачу було боляче.

  — Ай! Як ви смієте?! — розізлився Ендер-Викликач, чухаючи себе від болі.

  — Так тобі й треба! — сказав йому наостанок Георгій, сміючись над ним.

  — АААААААААА!!! — закричав від болі Ендер-Викликач, і сказав свої останні слова: — Я ЩЕ ПОВЕРНУУУУУСЯЯЯЯЯ!!! — й загинув у цьому дощі, де його не стало з ендерменами. Згодом, після чорної хмари, засвітилося сонце.

  — Ура-а-а!!! — закричали наші друзі!

  Через кілька хвилин, приїхали будівники на перебудування будинків, а Георгій та Кирило попрощалися з Микитою й Максимом, де розповіли про Ендера-Викликача: яке у нього справжнє ім'я (це Денис) і як він завів своїх перших ендерменів.

  Микита й Максим покінчено попрощалися зі скрутовцями, і кожний з них сів на свою вагонетку.

  — Повний вперед! — промовив Максим, і вони поїхали щасливі додому.

  Так і закінчилася ця історія.