— Ітак, ось наш план: ендермени ненавидять воду. Оскільки це так, нам потрібно відра з водою, щоб заманити цих ендерменів у пастку, — пояснив Георгій.
— І як ж ми це зробимо? — запитав Максим.
— Легко! — махнув на це Георгій. — Просто треба воду принести. А шлях до нашого „Скрутовського колодязя“ покаже вам Кирило. Ідіть!
Усі, окрім Георгія, пішли за водою до „Скрутовського колодязя“, й повернулися назад вже через півгодини.
— От і добре! — зрадів Георгій. — Що ж, почнемо нашу „водяну“ вечірку! — і підняв відро з водою. Інші також підняли відра з водою. І „водяна” вечірка почалася. Спочатку почали з того ендермена, який розбирав дах вокзала. Потім, дійшли й до інших ендерменів. Допомагали також й жителі міста Скрутськ.
Вони так забризгали усіх ендерменів, що вони одразу з'явилися біля Ендера-Викликача.
— Гей! Ви чого біля мене засутилися?! — розізлився він. — А ну, швидко відповідайте, у чому справа! Інакше, я вам по морді дам!
Один ендермен шепнув Ендеру-Викликачу, що Микита, Максим та його друзі хочуть помститися йому за наступ у місто.
— Ух, тварюки! — розізлився Ендер-Викликач. — Хочете мені помститися, так?! Ну, отже, я й вам помщуся!!!
— Ти це нам кажеш? — спитав Микита.
— Ага!!! — ще зліше проговорив Ендер-Викликач, побачивши Микиту, Максима, Георгія та Кирила. — Ось ви де!!! Помститися мені хочете, так?! Отже, я викликаю вас на битву!
— Погоджуюсь! — погодився Георгій, і битва з Ендер-Викликачем почалася.
Спочатку Ендер-Викликач наклав якесь закляття на Георгія, але той встиг втекти з місця боїв.
— Треба викликати дощ! — крикнув Георгій до Микити.
— Але ж ми б'ємося! — натякнув Микита.
— Ну і що?! — запсихував Георгій. — Треба робити це зараз, інакше він накладе закляття на наше місто, а потім страдай від цього!
— Ха-ха-ха-ха-ха! — засміявся Ендер-Викликач. — У вас нічого не вийде!!! Ха-ха-а-а!!!
— Ще чого! — поскаржився Георгій. — У тебе нічого не вийде!
— Чого?! — шокнувся Ендер-Викликач. — Це ми ще подивимося! Ендермени!!! — покликав він їх. — Схопити їх!!!
Ендермени швидко перемістилися до наших друзів.
— Давайте, братці! — закричав Георгій. — Хапаємося за руки!
Усі схопилися за руки, й казали якусь незрозумілу проговорину. Це здивувало ендерменів та Ендера-Викликача.