Розділ 7. Ізмаїл та прогулянка по Скармарловці

  — Хто там? — спитав із кімнати Самуїл.

  — Це я — Ізмаїл, — відповіла людина. — Відкрийте, будь ласка, мені двері.

  — Зараз! — сказав Самуїл. Він підійшов до дверей, заглянув у дірочку, й відкрив їх.

  — Ну, привіт, Самуїле! — сказав Ізмаїл, заходячи в будинок Самуїла. — Ну, і як у тебе справи?

  — Усе нормально, — відповів Самуїл. — У мене вже гості будуть жити.

  — Які гості? — здивувався Ізмаїл.

  — Їх двоє: Микита й Максим. Вони зі Скармарловки... Ой! Тобто із Пока.

  — Зрозуміло, — угавив Самуїла Ізмаїл. — Давайте, тоді, погуляємо сьогодні по селу. Сьогодні така сонячна погода!

  — Микита! Максим! — покликав їх Самуїл. — Ідіть сюди!

  Микита й Максим прибігли до Самуїла. А він їм сказав:

  — Знайомтеся, це мій сусід — Ізмаїл. Він родом з міста Скрутськ.

  — Добридень, Ізмаїле! — привіталися Микита й Максим.

  — Добридень, друзі, — відповів їм Ізмаїл. — Сьогодні така хороша погода. Ходімо гуляти!

  — Ходімо! — зраділи Микита й Максим.

  І вони, усі четверо, відправилися на прогулянку по Скармарловці.

***

  Сонце. Будинки. Земля. Вода. Повітря. Усе це було гарно й прекрасно. Ось, і нашим друзям було добре й прекрасно.

  Микита й Максим співали по дорозі пісню:

  — Ми гуляєм, ляєм, по Скармарловці!

  Ми гуляєм, ляєм, по Скармарловці!

  Ми гуляєм, ми гуляєм!

  Ми гуляєм, ми гуляєм!

  Ми гуляєм, ляєм, по Скармарловці!

  І усі засміялися. Тому, що їхня пісня дуже всіх розсмішила.

  — Послухайте, пане Самуїле, — спитав раптом Микита. — А давно ви тут живете?

  — Вже 5 років, — відповів Самуїл Микиті.

  — Цілих 5 років? — здивувалися Микита й Максим. — Ого!

  — Та-а-ак... — задумався Максим. — 5 років — це вже строк придатності комп'ютера. Але, скільки ви тут живете, Ізмаїле? — звернувся він до нього.

  — Цілий рік я тут живу, — відповів Ізмаїл.

  — Аж цілий рік? Ух ти! — здивувався Максим. — Тепер зрозуміло, як ви тут живете!

  — Постривайте, а це хто такі? — побачив Микита... Святих Миколаїв? Що вони тут роблять?

  — Це Святі Миколаї! Що вони тут роблять? — здивувався Микита.

  — Не знаю! Зараз я у них спитаю! — сказав Максим, й побіг до них кричати навздогін.