2

Зараз, я хожу розказати про свій перший діалог з Майком:

Був вечір, мого першого дня перебування вдома у тітки Марії. Ми вже подали документи в школу, тітка показала мені мою кімнату та весь будинок загалом.

- Привіт. - я сором'язливо постукала в привідкритті двері до Майкової кімнати.

- Привіт. Що тобі треба? - ввічливо відповів Майк.

- Я б хотіла краще познайомитись із тобою. Може, ти зможеш мені допомогти адаптуватись. - запитала я й увійшла до його кімнати.

- Присідай на ліжко. - сказав Майк, бо сам сидів на стільці біля свого письмового стола. - Що ти хочеш дізнатись?

- Ну не знаю. Можеш розказати про себе щось.

- Ну, мене звати Майк, мені 14 років. Я люблю музику, і роблю її. Реп читаю. Але не бійся, дома я рідко читаю, у нас є студія на базі, там я і Тей робимо чудо. - почав Майк.

- Е, чекай. Студія, база? Тей? - що це все означає? - перепитала я.

- Ну диви. Пів року тому, я вступив у нашу шкільну банду "Living". Мене з ними познайомив Тей. Він запропонував, щоб я був головним репером банди, бо маю гарний голос, а сам Тей хотів стати пюмоїм продюсером. Мене повсятили в банду, і тепер я в ній. У нас є база - старий будинок, де вже давно ніхто не живе, ми його переробили, і тепер то наша база. Там і знаходиться студія. Вона не велика, але на ній є все що треба. - розповів мені Майк.

- Е, зрозуміло. А що інша рєбята в цій банді роблять? І, я правильно розумію, у вас там всі чорні? - запитала я.

- Ти має щось проти чорних?

- Ні, просто запитую.

- Ну дивись мені... А так да, там всі чорні. І ти можеш сама здогадатись, що вони всі роблять. Але не бійся, я не  займаюсь цим всім з ними, не курю і не продаю. Я роблю тільки реп! - розказав Майк.

- А ти їх сюди водеш? Вдом? - перепила я з острахом.

- Та ні! Мені тітка не дозволяє, це по-преше. По-друге, навіщо нам тоді база?! Всі справи ми робимо на базі. - розказав Майк. - Ну якщо ти не проти, я можу запрошувати їх в гості?

- Ні, ні! Не треба! - вигукнула я.

- Боїшся що вони тебе виїбуть? - з посмішкою перепитав Майк.

- Е, ну можна і так сказати. А ще, я не хочу потім мати справи з поліцією. І тітка Марія теж не хоче.

- Ну диви, якщо мене спіймають копи, то як мінімум день я проведу в участку, бо коли знайдуть усі докази, що я нічого поганого не робив, то день десь треба. Тому тобі точно прийдеться прийти хоч раз в участок. - сказав Майк.

- Так навіщо тобі це? Навіщо тобі бути в банді, якщо тебе можуть заарештувати? - запитала я.

- Бо до того, коли я був у банді, мене булили, сміялись з мене. А тепер, мене не чіпають. Вони всі тепер бояться мене, бо бояться банди. Але я і Тей плануємо вийти із банди, якщо її накриють, або нащі треки залетять. - розказав Майк.

- Е, ясно. Можу про себе розказати. - запропонувала я.

- Ну давай.

- Ну, ти знаєш, що я з Гавай. - почала я.

- По тобі видно. - перебив хлопець.

- Ой дякую. Ти не думаєш, що це було грубо?!

- Може.

- Тобі буде подобатись, що я буду називати тебе чорним?

- Не дуже. Вибач. - відповів Майк.

- Отож, я Маю, мені теж 14 років, тож ми з тобою однолітки. Я люблю сьоріити, але тут я навряд чи зможу цим займатись. На цьому, начебто все. Не знаю, може, зможеш познайомити мене зі дівчатами з нашого класу? - запитала я.

- Да можу відразу з хлопцями. - відповів Майк.

- Да ну тебе. Я тобі вже казала, що не зочу мати справи з твоїми тими чорними друзями. - сказала я обурено.

- Да я просто шуткую. Розлабся. Ну диви, через тиждень, у нас буде збір нашого класу, але тільки для тих, хто продовжив навчання в школі. То можеш піти туди разом зі мною. Я тебе з усіма познайомлю. - повідомив Майк.

- Ну добре. Дякую. Ще хочу запитати, а  тітка знає, що ти в банді? - запитала я.

- Нє начебто. Вона не цікаветься, а я не розповідаю. Почекай, ти ж вмієш тримати секрети? - запитав Майк.

- Да.

- Так от оце буде наш секрет. І ще, сподіваюсь, ти не будеш строгою до мене, бо як я знаю, ти маєш слідкувати за мною, що мені не довподоби. Просто хочу бути тобі другом, а не ворогом.  І да, ще, якщо я буду себе погано поводити, будь ласка, спочатку обговори це зі мною, і не розповідай це моїй мамі, ну або ж твоїй тітці, без мого дозволу. - сказав Майк.

- Добре. Ми будемо з тобою друзями...  - сказала я і ми попрощались, бо вже було пізно.

Завтра мене прийняли в школу, а через тиждень, я з Майком пішли на той збір класу. Там він мене з всіма познайомилась, і дівчата з мого класу, мене добре прийняли.