Ранок Спокою: Ерік Приєднується до Них

Наступного ранку Королева Еліс прокинулася з дивним відчуттям. Ніби вчорашній біль і тривога, пов'язані з викриттям Малдора та сльозами Кристалії, осіли десь глибоко в душі, але водночас зміцнили її рішучість. Вона вирішила присвятити цей день своїй доньці, відклавши всі державні справи. Вона хотіла відчути її поруч, переконатися, що її маленька принцеса знову знайшла свій внутрішній спокій.
Еліс перенесла Кристалію до своєї опочивальні. Залита м'яким ранковим світлом, кімната здавалася оазисом миру. Королева сіла біля вікна, обережно пригорнувши доньку до себе. Кристалія, здавалося, відчувала материнську присутність. Її очі, вже не червоні від сліз, були спокійними та зосередженими, як завжди. Вона розглядала візерунки на шовкових шторах, що танцювали від легкого подиху вітру, і її маленькі ручки ледь помітно ворушилися, ніби вона аналізувала структуру тканини.
Еліс почала тихо наспівувати колискову, яку їй співала її власна мати. Вона погладжувала Кристалію по волоссі, ніжно цілувала її в лобик. Це були моменти чистої, безумовної любові, що існували поза королівським статусом, поза тягарем управління Етерією. Королева відчувала, як кожна клітинка її тіла наповнюється теплом, коли вона бачила спокій у погляді своєї доньки. Вона тихенько розповідала Кристалії про дерева, що ростуть у королівському саду, про сріблясті хмари, що пливуть по небу, і про те, як сильно її люблять. Кристалія слухала, її очі були прикуті до обличчя матері, ніби вона поглинала кожне слово, кожну емоцію, що випромінювала Еліс.
Раптом двері тихо відчинилися, і до кімнати увійшов Король-консорт Ерік. Його обличчя виражало втому від учорашніх подій, але коли він побачив свою дружину і доньку, на ньому з'явилася м'яка посмішка. Він підійшов до них, його рухи були обережними, щоб не порушити цю ідилію.
"Мої любі", — прошепотів Ерік, схиляючись і цілуючи Еліс у скроню, а потім ніжно доторкнувшись до маленької ручки Кристалії. "Як ви?"
Еліс усміхнулася йому. "Добре, Еріку. Вона заспокоїлася. Здається, її чутливість... вона може бути такою ж сильною в радості, як і в горі."
Ерік сів поруч, і Кристалія, на його подив, повернула до нього свою маленьку голівку. Її погляд був таким же аналітичним, як і завжди, але в ньому також читалася довіра. Він обережно взяв її крихітну ручку, і вона не стиснула її, а дозволила йому потримати. У цю мить, коли вони сиділи втрьох, оповиті тишею та взаємною любов'ю, Еліс відчула, що, попри всі виклики, які чекають на них, вони впораються. Їхня родина була міцною, а їхня донька – не просто дитина, а справжній дар.