Материнська Туга: Мовчазне Зцілення

Після того, як вирок Малдору було виконано, Королева Еліс відчувала виснаження, як фізичне, так і емоційне. Тягар ухваленого рішення, попри його справедливість, гнітив її. Вона розуміла, що діяла правильно, але ціна була високою. Єдине, чого вона прагнула, — це знайти спокій у присутності своєї доньки, Принцеси Кристалії.
Зайшовши до покоїв Кристалії, Королева побачила няню Еліру, яка сиділа біля колиски, ніжно погладжуючи сплячу принцесу. Еліра підняла голову, її обличчя було сповнене занепокоєння.
"Ваша Величність," — прошепотіла няня, її голос був ледь чутним. "Я... я мушу вам дещо розповісти про Принцесу Кристалію. Вона плакала. Плакала так, як я ніколи не бачила, щоб плакала дитина її віку."
Серце Еліс стислося. Вона підійшла ближче, її погляд був прикутий до обличчя доньки. "Плакала? Але чому? Вона була в безпеці, вона не могла розуміти, що відбувається."
Еліра похитала головою. "Не як звичайне немовля, Ваша Величність. Це були сльози... ніби вона відчувала весь біль. Вона ридала беззвучно, але її тіло тремтіло. Вона намагалася себе заспокоїти, прикладаючи маленькі ручки до грудей, ніби намагалася утримати це в собі ."
Королева Еліс уважно слухала, уявляючи цю жахливу сцену. Її думки повернулися до тієї ночі, коли Кристалія народилася під сяйвом пророчої зірки, до тих днів, коли вона виявляла дивовижну концентрацію, мрійливість, аналітичний погляд і надзвичайну чутливість. Няня Еліра продовжувала: "Вона ніби відчувала, що сталося. Мені здавалося, що вона, відчувала цю подію всією своєю сутністю. Це було немов... вона відчувала біль несправедливості."
Сльози навернулися на очі Еліс. Вона пам'ятала, як раніше Кристалія відчувала найменші зміни в атмосфері, як її тіло напружувалося від ніжних дотиків. Але щоб відчувати такий глибокий біль, такий жах... Це було незбагненно. Її донька, мовчазна і дивовижна, була здатна до глибокого співчуття та відчуття справедливості, навіть якщо ще не розуміла слів.
Королева обережно схилилася над колискою. Личко Кристалії було спокійним, але на її щоках ще виднілися ледь помітні сліди висохлих сліз. Еліс ніжно взяла її маленьку ручку. Вона відчула, як її власне серце сповнилося ніжності та безмежної любові. Ця дитина була не лише спадкоємицею трону Етерії, а й унікальною душею, обдарованою винятковим даром, що був водночас і великою силою, і величезним тягарем.
Еліс провела решту вечора біля колиски, спостерігаючи за Кристалією. Вона розуміла, що її донька не просто винятково обдарована, а й несе в собі величезну відповідальність і чутливість, яка здатна відчувати біль всього світу. Це усвідомлення зміцнило її рішучість. Вона повинна була виховати Кристалію не просто як правительку, а як мудрого лідера, який зможе використовувати свій дар на благо Етерії, і водночас захистити її від надмірної чутливості до жорстокості світу.