Радник Малдор

З часом, у королівських покоях Принцеси Кристалії почала вимальовуватися дивна, але помітна закономірність. Серед усіх відвідувачів – від членів королівської родини до найнижчих служників – було одне обличчя, на яке маленька принцеса реагувала зовсім інакше. Це був Радник Малдор, чоловік поважного віку, з охайним сивим волоссям та завжди доброзичливою посмішкою. Малдор був одним із найвпливовіших та найшанованіших радників при дворі, його вважали мудрим і відданим королівству Етерія, і він зробив чимало для його процвітання.
Коли Малдор заходив до кімнати, щоб віддати звіт Королеві Еліс, або просто пройтися повз, усередині Кристалії, яка зазвичай була спокійною та спостережливою, щось змінювалося. Її погляд, що завжди аналізував оточення, ставав холодним і відстороненим, майже зневажливим. Вона відверталася від нього, а якщо Малдор намагався промовити до неї ласкаві слова, її маленьке тіло напружувалося, а брівки насуплювалися, ніби вона відчувала глибоку огиду або неприязнь. Вона не плакала і не вередувала, але її реакція була настільки виразною, що її неможливо було ігнорувати.
Королева Еліс, яка вже звикла до унікальної чутливості своєї доньки, спочатку відкинула це як дитячу примху. Зрештою, Малдор був улюбленцем двору. Але чим більше вона спостерігала, тим сильніше зростало її занепокоєння. Кристалія, навіть не вміючи говорити, мала якесь неймовірне внутрішнє бачення, яке дозволяло їй відчувати і розуміти речі, недоступні іншим. Її відраза до Малдора була настільки послідовною, що Королева вирішила, що це не може бути випадковістю.
Одного вечора, коли Кристалія вже спала, Королева Еліс покликала Короля Еріка. "Еріку," — сказала вона, її голос був сповнений тривоги, — "Я не розумію, що відбувається з Кристалією. Вона, здається, не виносить Радника Малдора. Це не просто дитяча неприязнь, це щось набагато глибше. Вона відчуває його, наче він... не такий, як здається".
Ерік був здивований. "Малдор? Але ж він вірний слуга. Стільки років він служив королівству. Чому Кристалія мала б його не любити?"
"Я не знаю, але я вірю її інтуїції", — наполягала Еліс. "Її чутливість, її здатність бачити суть речей... Я відчуваю, що в цьому є щось більше. Я хочу, щоб ми провели таємне розслідування його діяльності".
Наступні кілька днів були напруженими. Королева Еліс таємно наказала своїм найнадійнішим розвідникам таємно перевірити всі фінансові операції Малдора, його зв'язки та подорожі, які він здійснював в останні роки. Вони працювали безшумно, не привертаючи уваги, адже будь-яке підозра на адресу такого впливового радника могла викликати непередбачувані наслідки.
Через тиждень розвідники повернулися зі звітами, які шокували Королеву Еліс до глибини душі. Докази були незаперечними. Радник Малдор, поважний і шанований при дворі, був таємно причетний до масштабної мережі работорговців. Він використовував свої вплив та знання для організації таємних маршрутів, прикриваючи злочинну діяльність. Він не тільки отримував величезні прибутки, але й, як виявилося, продавав полонених з віддалених кордонів королівства в чужі землі. Ця діяльність суперечила всім законам Етерії та принципам справедливості, які сповідувала королівська родина.
Звітів не потрібно було навіть пояснювати. Еліс згадала мовчазне, але виразне несхвалення Кристалії, її відчуження від Малдора. Її маленька донька, яка ще не розуміла людських слів, бачила і відчувала гниль, приховану під шаром поваги та благочестя. Вона інтуїтивно розпізнавала зло, яке ховалося за маскою доброзичливості.
Серце Королеви стиснулося від жаху, але водночас і від гордості за свою надзвичайну доньку. Кристалія, не промовляючи жодного слова, врятувала королівство від лицемірного зрадника. Завдяки її незвичайній чутливості та прозорливості, була викрита темна таємниця, що могла завдати непоправної шкоди Етерії.