Наступного дня Королева Еліс знову завітала до покоїв Кристалії. Вона увійшла тихо, як завжди, бажаючи спостерігати за донькою в її природному середовищі. Наставники були зайняті своїми справами: Магістр Аріс читав уголос про давні імперії, Елісбет малювала крейдою на підлозі зоряні сузір'я, а майстер-ремісник, здавалося, відпочивав, тихо насвистуючи якусь мелодію.
Кристалія лежала на м'якому килимку, але її увага була прикута не до наставників. У її маленьких ручках була яскрава дерев'яна іграшка – механічна пташка з рухомими крильцями, подарунок від якогось далекого правителя. Зазвичай, діти просто граються з такими іграшками, але Кристалія робила дещо інше.
Еліс побачила, як принцеса пильно розглядала іграшку, її очі рухалися по кожній деталі, ніби вона намагалася зрозуміти її внутрішню будову. Потім, з дивовижною для її віку координацією, вона почала намагатися розібрати пташку. Її маленькі пальчики з великою зосередженістю тягнулися до з'єднань, намагаючись знайти щілини, місця кріплення. Вона смикала, крутила, прикладала невеликі зусилля, її обличчя було насуплене, ніби вона вирішувала складну головоломку.
Майстер-ремісник, який досі вдавав, що дрімає, відкрив одне око і ледь помітно посміхнувся. Він знав, що Кристалія вже виявляла інтерес до механізмів, але це було першим разом, коли вона так активно намагалася їх деконструювати.
Кристалія не була розчарована, коли її перші спроби не увінчалися успіхом. Навпаки, її рішучість лише зростала. Вона перевернула іграшку, розглядаючи її з іншого боку, шукаючи нові способи, нові точки дотику. У її погляді, що вже був таким проникливим, тепер читалася нестримна цікавість до принципу роботи, до того, як одне з'єднується з іншим.
Королева Еліс, що стояла непоміченою, була вражена. Це була не просто дитяча гра. Це був процес дослідження, аналізу та прагнення до пізнання суті речей. Кристалія, здавалося, мала вроджену здатність до інженерії, до розуміння того, як все влаштовано. Її мовчання, яке так турбувало Еліс, тепер здавалося ще більш значущим – вона була занадто зайнята, щоб говорити, адже її розум був поглинений розгадуванням таємниць світу.
Ця нова грань її особистості – інженерний розум – додала ще один елемент до унікального образу Кристалії. Вона була не просто правителькою, що мала б управляти людьми, а й, можливо, тією, хто міг би розуміти і вдосконалювати світ навколо себе.