Наступного ранку, коли перші промені світанку пробилися крізь високі вікна королівської опочивальні, принцеса спала в колисці, що стояла біля ліжка матері. Королева Еліс, ще слабка після пологів, але сповнена нової сили й любові, спостерігала за своєю донечкою. Дитина була спокійна, її дихання рівномірне, а маленькі ручки стиснуті в кулачки.
Королева простягнула руку й легенько торкнулася крихітної долоньки. На її подив, принцеса не здригнулася і навіть не кліпнула. Її очі, що ще вчора здавалися закритими для світу, були широко розплющені, і вона дивилася прямо на обличчя матері. Погляд новонародженої був не порожнім чи розфокусованим, як це буває у немовлят. Він був незвично зосередженим, навіть пильним.
Королева Еліс, здивована таким явищем, піднесла палець до очей принцеси, повільно рухаючи ним збоку в бік. Маленькі очі доньки бездоганно слідували за рухом, не втрачаючи фокусу. Це було неймовірно. Більшість новонароджених лише починають розрізняти світло й тінь, а ця дитина вже виявляла таку високу здатність до концентрації.
Королева покликала няню, яка зайшла до кімнати з мискою теплої води. "Поглянь", — прошепотіла Еліс, вказуючи на доньку. Няня, досвідчена жінка, яка бачила сотні новонароджених, схилилася над колискою. Вона дістала з кишені яскравий шовковий шнурок і повільно поводила ним перед личком принцеси. Дитина не відводила погляду від шнурка, її очі були наче приклеєні до нього, а маленькі брівки трохи насупилися, ніби вона намагалася осягнути щось незрозуміле.
"Ваша Величність", — промовила няня, випрямляючись, її обличчя виражало подив. "Я ніколи не бачила нічого подібного. Така концентрація в дитини її віку... це надзвичайно".
Королева Еліс відчула, як її серце забилося швидше. Це було не просто випадковість. Це був ще один знак. Її донька, народжена під сяйвом пророчої зірки, була не простою дитиною. Вона володіла чимось особливим, чимось, що виділяло її з-поміж інших. Але що це означало для її майбутнього? І як ця незвичайна здатність до концентрації вплине на її долю в королівстві Етерія?